10 ПРАЗНИЧНЫХ СПИЧЕЙ

Й ще півстоліття – без всяких “гидот”!

Ну, і здоров‘я – пудів під триста.

Настрою завше – на тисячу ватт.

І якою не буде дорога гориста,

Знайдемо вашу серед тисячі хат!

Спич 9. У три вирви – геть старість за двері

(2009 год; г. Киев, Украина)

Чете Валентине и Борису Костенко

Ось і стали дорослими ви,

Перетнувши поріг сивини

Не насправді, а лиш на папері:

У три вирви – геть старість за двері!

Валентина – мов квітка в Едемі,

І Борис – що та кнопка в модемі.

Ну, а разом – подружня система,

І написана вами коханню поема.

Он Оксана і Юля, Владислав-онучок,

І Микола Степанович – зять не сучок,

Ну, а друзів, що зір у Чумацькому возі,

Іменинники враз опинились в облозі...

Анатолій, хильнувши десяту чарчину,

Замість тосту, наскрізь пропікає дівчину.

А Філон, привітавши В-Б наостанок,

З молодицею хвацько одразу - в секс-танок.

І щезають роки на віки, і душа молодіє,

Кожен гість, он дивись, у натурі “балдіє”:

Йой, подружжя яким КПД володіє!

Хай діє..., радіє..., триславна... надіє...

***

За Костенків ми теж піднімаємо чарку -

У загашнику маєм свіжесеньку шкварку:

По піввіку ще кожному Вам - для розгону!

Ну, і щастя-здоров‘я усім – по вагону!!!

Спич 10. Погойдати хвацько не одну Лоліту

(2011 год; г. Киев, Украина)

Щегельскому Антону, однокурснику

Зі святами, друже:

Обома відразу!

Не напийся дуже –

Слухай мя, заразу.

Щоб не було пусто

В голові і сраці,

В гаманці – щоб густо

З пенсії – не праці!

Щастя щоб – по вінця

Склянки літрів надцять,

Пипки - до колінця

+ см двадцять.

Й…

Погойдати хвацько не одну Лоліту

Без віагри тої і ра-ди-ку-лі-ту!!!