Читаем Ангели по десять шилінгів полностью

— Уяви собі, — дедалі більше й більше розпалювався Джордж, — що в той час, коли ми граємося атомними бомбами, ніби великодніми писанками, а підлі грабіжники обчищають банки і водять за ніс увесь Скотланд-Ярд, у той час, коли в наших кваліфікованих охоронців закону справ не менше, ніж у їхніх заокеанських колег, у Крайстчерчі панує такий мир і спокій, ніби тут цілий рік різдвяні свята. До складу нашого міського комітету входить шість заможних громадян, і здавалося б, що в першу чергу вони піклуватимуться про себе і своїх ближніх. Але ж ні! Нічого подібного! Вони з такою завидною безкорисливістю клопочуть про благо всієї общини, немовби це їхня особиста справа! У нас є ясла, будинок для старих людей, школа, спортивний зал, басейн, стадіон, музична школа, і все це в такому чудовому стані, що очам не віриш. У Бредбері, власника універсального магазину, люди беруть товари на виплат навіть тоді, коли можуть розрахуватися лише через кілька місяців. Стерджен, наш пастор, грає в футбол і керує джаз-оркестром, Фенвік, найзначніший підрядчик у місті, — сама благодійність. Таких прикладів безліч, і я питаю тебе: хіба це нормально?

— Звичайно, ні, — лаконічно відповів Чед.

— Я радий, що ти такої ж думки. Це ненормально, це виходить за всякі межі. За цим ховається якась таємниця, така ж страшна, як темна камера для тортур, можу тебе запевнити хоч зараз. — Він глибокодумно помовчав, а потім додав без певного зв'язку: — Такі вже традиції в Крайстчерчі. Згадай хоча б двісті двадцять сім спалених відьом.

Чед підвів очі.

— Не думаю, що отрута у вершках і ось ці фігурки, — він поставив порцелянового ангела на стіл і притулив на місце його голівку, — мають щось спільне з нечистою силою.

— Я теж не думаю, — погодився Джордж. — Людина не лиха від природи. Лихою її робить суспільство, в якому вона живе. Це стара істина. До цього слід ще додати, що людина від природи не відзначається добротою. Тут теж вирішальну роль відіграє суспільство. І якщо ти бачиш, що в умовах, які ніяк не назвеш ідеальними, в людях раптом спалахує незбагненна любов до ближнього, треба бути напоготові. Перша підозра в мене виникла одразу ж після смерті місіс Шеклі. Ти, напевно, вже чув, що вона була незвичайною особою. Одні мали її за мегеру, інші — за примхливу, але щиросердну жінку. Однак усі, і надто найшанованіші громадяни Крайстчерча, були до неї такі ласкаві, ніби вона — дружина архієпископа Кентерберійського. І якось її знайшли в ліжку з посинілим обличчям. Різні чутки ходили, але потім її все ж таки поховали. І що ти думаєш? Становище в Крайстчерчі нормалізувалося за одну ніч. Бредбері перестав одпускати товари на виплат, на підрядчика Фенвіка посипалися скарги — він став раптом затягувати ремонт квартир, люди звинувачували одне одного в зловмисній брехні, — коротше кажучи, цій клятій райській гармонії в Крайстчерчі несподівано настав кінець. Ніби важкий тягар звалився з моїх плечей, я зрозумів, що заживу тепер нормальним життям. Так тривало близько трьох тижнів.

— Близько трьох тижнів? А потім?

Обличчя Джорджа спохмурніло. Глибокі зморшки з'явилися на лобі.

— Потім? Потім все пішло по-старому. Фенвік знову перестав бути безсовісним ділком, пастор Стерджен — обмеженою, самовдоволеною мавпою, а Бредбері — торговцем, котрий передусім дбає про власне добро. Всі вони, як і раніше, стали добросердними людьми, завжди готовими прийти на допомогу, а мене знову почало мучити неробство. На Крайстчерч знову лягла печать неприродної доброчесності.

— Віддай оце на експертизу, сьогодні ж, — постукав Чед пальцем по пляшці з отруєними вершками, — я гадаю, що кошмарна для тебе гармонія вдруге переживає кризу, і цього разу ми зробимо все, щоб вона лопнула, як мильна булька.

Джордж понюхав вершки.

— Мене більше турбують ангели без голів.

— Не розумію, — Чед випростався на стільці. — їхні голінки можна завжди попритулювати, а от якби я зробив кілька ковтків цього чаю, то вже блукав би десь поблизу райських воріт.

— Слухай-но, а ти не міг би мені допомогти? — в голосі Джорджа народилася ідея. — Зв'яжися з адвокатом Хаббардом, управителем Касл-Хоума і виконавцем духівниці покійної місіс Шеклі, побувай у нього під будь-яким приводом і поглянь, що він собою являє. Можливо, він познайомить тебе з деякими фактами, що стосуються місіс Шеклі.

— Взагалі, адвокати не люблять просторікувати про своїх клієнтів, — з нотками сумніву в голосі зауважив Чед. — Кожне слово з них треба витягувати. Чи Хаббард виняток?

— Він не байдужий до гарних жінок. Отож дещо людське йому не чуже. У всякому разі спробувати не завадить.

— Я ще не зовсім розібрався у всьому, — Чед вагався. — Але починаю розуміти, що в Крайстчерчі під маскою благочестивої любові до ближнього коїться таке, до чого причетне пекло. А оскільки пекла без чортів не буває, нам треба з'ясувати, хто тут чорт. Можливо, сам Хаббард? А можливо, місіс Порджес?

— Якщо до цього причетна місіс Порджес, то кращого спостережного пункту, ніж у тебе, не треба й шукати. Адже вона неодмінно ще раз спробує спровадити тебе на той світ…

Перейти на страницу:

Похожие книги

Диета для трех поросят
Диета для трех поросят

Ну как же пампушечке Тане Сергеевой похудеть, если вокруг столько соблазнов! Куда ни глядь – на прилавках такие аппетитные пирожные да тортики, нарезка колбасная и прочие вкусности. А в витринах – красивая одежда для стройняшек! Правда, пока не помогает сбросить лишние килограммы ни то, что Таня снова сидит на диете, ни то, что ей приходится крутиться как белке в колесе. Сейчас госпоже Сергеевой, сотруднице агентства «Прикол», нужно изображать... няню для впавшего в детство банкира. А тот возьми да и умри у нее на глазах! Хотя нет, тут явное убийство. Сплошные загадки! Конечно, Таня не может остаться в стороне, придется ей задействовать все свои дедуктивные способности, чтобы пролить свет на эту покрытую мраком историю...

Дарья Донцова

Детективы / Иронический детектив, дамский детективный роман / Иронические детективы
Алмазная история
Алмазная история

Книга 1Ну, как можно насолить старому нелюбимому мужу, офицеру английских колониальных войск Индии, аккуратисту и педанту, для которого честь превыше всего? Никаких проблем — надо просто выкрасть из древнеиндийского храма самый большой в мире бриллиант, и пусть у полковника голова болит, как пережить тот прискорбный факт, что супруга оказалась… ну скажем так… не особо щепетильной.Осуществив похищение, юная Арабелла вскоре передумала компрометировать мужа, но, к сожалению, судьбой уникального камня интересовались слишком многие. На протяжении полутора веков великолепный алмаз переходил из рук в руки, чтобы всплыть в современной Польше. А уж коли так, было бы наивно предполагать, что делом не заинтересуется пани Иоанна. Книга 2Говорила ведь И. Хмелевская — языки учить надо. Дьяволу говорила в «Покойнике», но тот все равно не слушал умную женщину… И не все ведь обладают способностями самой пани Иоанны: «языков не знаю, но объясняться могу на любом».Короче, каждый культурный человек должен усвоить как дважды два: без языков никаких сокровищ не отыщете. Даже не пытайтесь. Вот чтобы завладеть, к примеру, алмазом, без которого и не было бы никакой «Алмазной истории», знать надо как минимум английский, французский, немецкий, латынь и греческий, не говоря уже о польском. И это — в самом лучшем случае, поскольку, когда речь идёт о больших деньгах, непременно появляются люди, признающие только один язык — язык силы. Но нашим молодым героиням все-таки удаётся «заработать деньги собственным умом». А как, вы думаете, зовут главную героиню? Правильно — Иоанна.

Иоанна Хмелевская

Иронический детектив, дамский детективный роман