Бои Хмельницького

Гетьман має однак поважну перепону, а саме, - в силі польської кінноти, тому ліквідує її не тільки прямим боєм, але й незвичайно проворним маневром - пасткою. Деякі українські передові частини завертають назад і залишають ворогові греблю. Саме греблю! Тудою може пройти більше число війська й кіннота без перешкод. Інші українські частини, що боронять переправ-бродів, залишаються на місці. Поляки дають себе заманути в пастку. За козаками, що вдавали втечу, впадає два полки й декілька хоругов польської кінноти - в саму середину головних українських сил.

Розгром цих полків - не лише від'ємно діє на боєздатність поляків, але - що головне - ліквідує велику частину польської кінноти. Решті ж поразка власного війська відбирає моральну силу, якою в поляків була певність щодо перемоги та ще почуття високої цінности кінних хоругов. Цей цікавий маневр, - де піхота знищує кінноту, - належить до рідких випадків тогочасної бойової тактики.

Це майстерний чин гетьмана, а його ориґінальність і рішучість вказують саме на небуденний бойовий талант великого вождя.

Треба також відмітити цікаву акцію Кривоноса на польське крило - улюблений маневр Хмельницького. Без сумніву, якби орда була під Пилявцями, - то з другої сторони польського табору - була б тоді поведена також: флянкова акція татарської кінноти…

У поляків основним моментом, який вирішив про вислід Пилявецького бою на їхню некористь, було безприкладне легковаження українських сил. Таке легковаження це джерело всіх дальших невдач і істотних недоліків польського проводу. Інші як недоліки в них ще такі:

1. Млявість їх розвідки доходила до того, що поляки навіть не знали, чи при Хмельницькім є татарське військо чи ні. Єдине джерело відомостей для поляків були бранці-козаки, а з-поміж них велике число попадало в полон, мабуть, з наказу гетьмана. Ці бранці подавали дотепно вигадані й зумисне підступні відомості, - саме такі, які й були потрібні Хмельницькому, щоб приспати в поляків чуйність.

2. Зайве обтяження табору не дозволяло польському війську виконувати скорі й рішучі рухи та ще причинювалося до морального упадку війська, - а яке знову в першу чергу старалося забезпечити своє приватне майно, залишаючи істотні справи на дальшому пляні.

3. Недостача провідної думки, що своє джерело мала також у легковаженні противника. То ж не диво, що в зустрічі з продуманою українською акцією поляки були безрадні. Здобувши переправи, справді не знали, що робити далі. Іти боєм проти козацького табору з тими силами було б нерозважно, а покинути майно в таборі й стягнути усе військо на правий берег річки - на те вони ніяк не могли зважитися. Знову ж перетягати табір на південний бік річки було б і важко і недоцільно. Так і спинилися нерішено, а врешті завернули до табору, віддаючи в українські руки тяжко здобуті переправи.

Польська кіннота легкодушно загналася в пастку, придуману Хмельницьким, а воно також свідчить про те, що через надмірне легковаження козацького війська поляки навіть не припускали можливости якогось зручного маневру.

Отаке постійне вагання поміж забезпеченням свого майна і справою Речіпосполитої найяскравіше виявилося у втечі реґіментарів і панських хоругов з таборами. Переважали приватні матеріяльні справи. Очевидно, що така поведінка вождів - відповідно вплинула й на решту війська. Паніка, хаос і безладна втеча - це вислід легковаження українських збройних сил.

Пилявці завершують чергу перших боїв Хмельницького. Ці бої дозволили йому в дальшім поході на Львів-Замістя остаточно закріпити основні підвалини другої української держави.

БІЙ ПІД БЕРЕСТЕЧКОМ

(28-го червня - 10-го липня 1651 р.)

"Вони, хоч і відступають, ніколи не мають почувань переможеного".

(Наполеон)

Воєнні операції весною 1651 р. Польський сойм із грудня 1650 р., нехтуючи Зборівську умову з Хмельницьким з минулого року, схвалив військовий набір на українську війну в силі: 36.000 війська - з коронних країв та 15.000 війська - з Литви.

Але насправді то ці цифри зросли до поважної бойової сили, подібно, як і в часах польської експансії на Московщину за часів Стефана Баторія. Разом із службою, джурами та обозовою обслугою число польського війська переходило 100.000 люда.

Хмельницький докладно знав про все, що діється в Польщі, то ж негайно почав укріплювати прикордонну смугу зброєю й людьми. Пограничні польські збройні сили під проводом гетьмана Каліновського рушили зараз же під Бар.