Бот

Перед очима постала кімната з радіостанцією. Кейтаро, Тіана, Ігор, Стефан, Лаура, словом — усі, згуртувались коло Ральфа, дослухаючись до того, що говорить Джеффрі. Джефф у цей час далеко в пустелі. Уві сні (чи в напівдрімотному маренні) Тимур спостерігає за гуртом зі сторони. Він бачить себе самого. Якоїсь миті Тимур-у-сновидінні відвернувся від групи, втупившись у стіну. Саме в цей момент він починає розуміти, що боти запрограмовані на самонавчання. Затим він наскакує до мікрофона, грубо відштовхує Ральфа і, захлинаючись, кричить до Джеффрі, наказує кидати все і тікати. Зеленоокий американець спершу не реагує на його слова і каже щось про Освенцим, про живих, але дивних селян, яких бачить в ущелині поряд з печерами ботів. Зрештою, Джефф усвідомлює, що боти стежать за ним та Алондрою, він пробує втекти, але наривається відразу на кількох потвор. Чилійку вбивають, американець пручається…

Тимур на ліжку з останніх сил опирався глибокому сну, багряній темряві, що заковтує спогади. Образи в його уяві розмазувались, простір застилала сіра пелена, однак…

Він бачить тісну кімнату, невелику радіостанцію «Motorola», Ральфа, Кейтаро, перелякану Тіану… Настають останні кілька секунд. Джеффрі щойно дізнався щось важливе. Це було чути зі зміни його голосу. За тисячну частку секунди американець осягнув щось таке, про що конче мусить повідомити інших. Він збирався про це сказати, але не зміг. Чи… все ж таки зміг?

«Тимуре! Тимуре! — закричав динамік уві сні. — Я зрозумів, звідки вони… — фраза завершилась шипінням. Джеффрі помирав. Проте за мить, зібравшись з силами, молодий американець прокричав: — ’уга …а’ина! Др… ма’на-а-а, Тим’е!»

Його останні слова. Точніше, уривки його останніх слів. «Я зрозумів, звідки вони… Я зрозумів, звідки вони…» Вони що

? Тимур уві сні злився через те, що Джеффрі не договорив. Точніше, договорив, але так, що ніхто не розібрав.

Як це часто буває в моменти, коли дрімота перетікає у сон, а голова перемикається на відпочинок, у мозку програміста вивільнились ідеї, які, здавалося, ще мить тому ховалися за непробивною стіною. Тимур засопів, напружився і вдруге прокрутив останній епізод. Тільки цього разу він явно розчув усе, що хотів сказати Джефф.

«Я зрозумів, звідки вони дізналися

! — прокричав американець. А потім: — Друга машина! Друга машина-а-а, Тимуре!» — він попереджав про другу машину!

Ручка повернулась, ледь чутно клацнувши, і двері кімнати відкрилися. Кілька секунд вони не рухалися. Крізь щілину хтось заглядав. А потім двері беззвучно розкрилися ширше і в кімнату навшпиньки прослизнула Ребекка.

Клацання дверного замка не дало програмісту остаточно провалитися у сон. Крізь приспущені повіки він бачив звабливу фігурку чилійки, її точені ніжки, округлі стегна, ледь прикриті сірою глянсуватою сорочкою. Він солодко зітхнув, сприймаючи її за чергове видіння. Якийсь час у зачумленому мозку все ще металися фрази «Друга машина!» та «…завжди тримай ствол при собі», проте вони розсмокталися під навалою сексуальних фантазій, так і не запаливши сигналу тривоги.

Ребекка безгучно підсунулась ближче, опинившись на відстані двох кроків від ліжка. Вона стояла, виструнчившись, ледь розставивши ніжки вбік, і пожирала Тимура поглядом. Очей у сутінках видно не було.

Дівчина щось тримала у правій руці.