Читаем Бот полностью

Бот очуняв, почав скімлити та раптом затих. Обвів усіх зачумленим поглядом. Тимур знову потягнувся до пульта і натиснув кнопку. Цього разу він утримував її кілька секунд і різко відпустив. Утретє повторювати не довелося — «малюк» зрозумів. Перехилившись над пультом, він взявся зі скаженою запеклістю натискати клавішу «DLGHT». Він утримував кнопку кілька секунд, поки м’язами не прокочувалась масляна насолода, в результаті чого натиск м’якшав. Рука розслаблялась. Потому бот дві-три секунди оговтувався і знову тиснув «DLGHT». Чоловіків і Лауру, які згуртувалися довкола, він більше не помічав.

Під час одного з натискань Лаура поторсала бота за плече. Смикнула за носа. Ляснула по щоці. Нуль реакції. Для «малюка» більше не існувало нічого, окрім чарівної кнопки, що дарувала кайф.

— Гадаю, ми можемо його залишити, — сказала Лаура. — Він не встане з цього місця до самої смерті.


CV



Субота, 29 серпня, 04:16 (UTC –4) «EN-2», другий інженерний корпус


— Я можу почати працювати над програмою прямо зараз, — мовив Тимур. — Все одно не засну.

— Скільки тобі потрібно часу? — спитала Лаура.

— Не знаю, думаю, небагато. Максимум — кілька годин.

— Ти впораєшся так швидко?

— Це проста процедура. Крім того, я встиг добре розібратися в командах мозкового компілятора.

— Тоді до роботи!

Тимур перелопатив достатньо уривків програмного коду, щоби зрозуміти принципи програмування ботів. Більшість функцій детально описані і проілюстровані прикладами в мануалі, складеному Кейтаро, Вадимом Хортом та іншими програмістами, що працювали на «NGF Lab». Українець без особливих зусиль вималював у голові алгоритм і за дві години до світанку приступив до реалізації.

Насамперед створювався екземпляр класу nfBrainAction. Тимур назвав його Operation. Наступним оголошувався примірник класу nfImpact. Він ініціювався функцією NewImpact (), що викликалася з Operation. На цьому етапі Тимур отримував доступ до мозку, виходив за межі мозкового процесора. Далі задавався тип операції (om_Stimulation — стимуляція, а не зчитування імпульсів) і частина головного мозку, в якій проходитиме стимуляція (LIMBUS — лімбічна система). У змінну Coordinates типу nfImpactCoordinates записувались координати майбутньої стимуляції — HYPOTHALAMUS — гіпоталамус. Куди посилати імпульси, визначила Лаура; саме в гіпоталамусі знаходиться центр задоволення. Параметри імпульсів налаштовувались у структурі Imparam (типу nfImpactParam). Туди передавалися значення інтенсивності (ii_Normal — середня) та інтервалу, через який запускатимуться імпульси (100 мілісекунд). Робоча частина програми складалася з конечного циклу. Шістсот разів викликалася функція Delight.Activate (). Враховуючи заданий інтервал, стимуляція мала тривати рівно 60 секунд.

У самому кінці психіатр порадила додати функцію Imparam.HormoneCheckupOn (). Власне, функцію вибирав Тимур. Лаура лиш пояснила фізичний принцип, який мав бути закладений у програму і без якого стимулятор найбільш імовірно не працюватиме. Річ у тім, що за чуттєве задоволення у людини відповідає допамін — гормон, який виробляється мозковою речовиною надниркових залоз, а також багатьма іншими органами. Цей гормон діє безпосередньо на центр задоволення. Більшість наркотиків збільшують потік допаміну в 5—10 разів, даючи можливість людям, що їх споживають, отримувати задоволення. Так, амфетамін напряму збільшує викид допаміну, впливаючи на механізм його транспортування. Кокаїн блокує механізми зворотного захоплення допаміну, збільшуючи його концентрацію в синаптичному просторі. Алкоголь нейтралізує дію антагоністів[111] допаміну. Якщо наркоман продовжує стимулювати центр задоволення, мозок адаптується до штучного підвищення рівня допаміну, гальмуючи виробництво гормону і зменшуючи кількість рецепторів, що на нього реагують. Подальший розвиток хімічної толерантності призводить до незворотних змін у нейронах. Задоволення притупляється, а згодом зникає зовсім. Знайдена Тимуром функція HormoneCheckupOn () дозволяла «виключати» перевірку будь-якого гормону, примушуючи мозок ігнорувати згубний вплив на організм. Таким чином Тимур та Лаура перестраховувалися від того, що мозок ботів може адаптуватися до великої концентрації допаміну (hc_Dopamine).

Остаточно функція стимуляції набула такого вигляду:


nfBrainAction

Operation (System.GetOperation (NEW_DIRECT_ACTION));

if (!Operation.m_lpDispatch) return;

nfImpact

Delight (Operation.NewImpact (BRAIN_GLOBAL_PENETRATION));

if (Delight.m_lpDispatch)

{

Delight.SetOperationMode (om_Stimulation, TRUE);

Delight.SubGlobalTarget (LIMBUS);


nfImpactCoordinates

Coordinates (Delight.GetPosition (HYPOTHALAMUS));

if (Coordinates.m_lpDispatch)

{

Delight.SetTargetCoordinates (Coordinates);

Delight.SetOperationType (ot_Pulse, ot_Point);


nfImpactParam

Imparam (Delight.GetImpactParamDefinition ());

if (Imparam.m_lpDispatch)

{

Imparam.SetImpulseIntensity (ii_Normal);

Imparam.HormoneCheckupOn (hc_Dopamine, FALSE);

Imparam.SetInterval (100);

Imparam.Update ();

}

}

else return;

for (int i=0; i=600; i++) Delight.Activate ();

Clear ();

}


Перейти на страницу:

Похожие книги

Заживо в темноте
Заживо в темноте

Продолжение триллера ВНУТРИ УБИЙЦЫ, бестселлера New York Times, Washington Post и Amazon ChartsВсе серийные убийцы вырастают из маленьких ангелочков…Профайлер… Криминальный психолог, буквально по паре незначительных деталей способный воссоздать облик и образ действий самого хитроумного преступника. Эти люди выглядят со стороны как волшебники, как супергерои. Тем более если профайлер – женщина…Николь приходит в себя – и понимает, что находится в полной темноте, в небольшом замкнутом пространстве. Ее локти и колени упираются в шершавые доски. Почти нечем дышать. Все звуки раздаются глухо, словно под землей… Под землей?!ОНА ПОХОРОНЕНА ЗАЖИВО.Николь начинает кричать и биться в своем гробу. От ужаса перехватывает горло, она ничего не соображает, кроме одного – что выхода отсюда у нее нет. И не замечает, что к доскам над ней прикреплена маленькая инфракрасная видеокамера…ИДЕТ ПРЯМАЯ ИНТЕРНЕТ-ТРАНСЛЯЦИЯ.В это же время «гробовое» видео смотрят профайлер ФБР Зои Бентли и специальный агент Тейтум Грей. Рядом с изображением подпись – «Эксперимент №1». Они понимают: объявился новый серийный маньяк-убийца –И ОБЯЗАТЕЛЬНО БУДЕТ ЭКСПЕРИМЕНТ №2…Сергей @ssserdgggМайк Омер остается верен себе: увлекательное расследование, хитроумный серийный маньяк. Новый триллер ничем не уступает по напряжению «Внутри убийцы». Однако последние главы «Заживо в темноте» настолько жуткие, что вы будете в оцепенении нервно перелистывать страницы.Гарик @ultraviolence_gВторая книга из серии "Тайны Зои Бентли" оказалась даже лучше первой части. Новое расследование, новые тайны и новый безжалостный серийный убийца. Впечатляющий детективный триллер, где помимо захватывающего и динамичного сюжета, есть еще очень харизматичные и цепляющие персонажи, за которыми приятно наблюдать. Отличный стиль повествования и приятный юмор, что может быть лучше?Полина @polly.readsОх уж этот Омер! Умеет потрепать нервишки и завлечь так, что невозможно оторваться даже на минуту. Безумно интересное расследование, потрясающее напряжение и интрига в каждой строчке, ну а концовка…Ксения @mal__booksК чему может привести жажда славы? На что готов пойти человек, чтобы его заметили? В сеть попало видео, где девушку заживо хоронят в деревянном ящике, но никто не знает откуда оно появилось. История Убийцы-землекопа пронизывает читателя чувством первородного страха неизвестности и темноты. До последних слов вы не будете чувствовать себя в безопасности.

Майк Омер

Детективы / Триллер / Зарубежные детективы