Час смертохристів. Міражі 2077

Внизу, на місці хокейного майданчика, розмістився партер: чорними, темно-синіми, темно-зеленими і темно-коричневими рядами дисципліновано сиділи представники силових структур; окремий сегмент був виділений для середніх і малих олігархів — землевласників, кожен з яких мав не менше 10 000 кріпаків, промисловців і купців Першої гільдії. Окремо сиділи чиновники, члени Сейму, представники світу науки і мистецтв, кіно-та телезірки. На спеціальному майданчику, наближеному до ще порожньої сцени, учасники урочистого засідання один за одним давали інтерв'ю на фоні портрета молодого гетьмана — їхні радісні обличчя можна було побачити на екранах і почути слова «щасливий день», «початок нової ери», «світлі надії», «підтримка народу», «мир, свобода і демократія», «блискуча перемога». Вітаємо, вітаємо, вітаємо з заслуженою перемогою.

Вітаємо, fuck you.

Гайдукові зверху було добре видно, як по широкому проходу між рядами партеру, встеленому червоною килимовою дорожкою, пройшла Індіра Голембієвська в чорному довгому сарі, супроводжувана офіцером безпеки, який провів її до 7-го ряду і всадовив поряд з мером Києва Крішною Сінгхом у рожевій урочистій чалмі. Поспіхом пробіг Никифор Саливон, автор сценарію дійства інавгурації, заклопотано розчісуючи п'ятірнею довгі сивіючі патли. Гайдук побачив генерал-хорунжого Іванишина — свого колишнього заступника, а нині — начальника управління військової розвідки при Державній Варті України. Багато персонажів того давнього, назавжди минулого, короткого і примарного верхнього життя пройшли перед Гайдуком, не викликавши в його душі жодних почуттів.

Нарешті гості всілися, червонокилимний прохід було звільнено, і зазвучали фанфари зведеного оркестру всіх родів військ, театру опери і балету та джаз-оркестру Фіми Могилевського. Неповторний головний бас України — голос Мирона Швайки — зазвучав на всю потужність, сотнями децибелів відлунюючи в легенях і серцях учасників зборів:

— Почин-н-наймо офіційну цер-р-ремонію

інавгурації Його Величності, Лідера всіх народів території Україна, Голови Києво-Дніпровської Держави пана Вітольда Ярополковича Кли-и-инке-вича! Прошу всіх встати!

Це вже було щось нове: і назва посади Клинкевича (вже не гетьман), і назва України. Але сюрпризи тільки починалися.

На сцені з'явився молодий виспортований лідер всіх народів. Він широко всміхався, показуючи відполіровані дантистом білі зуби. Був у чорному напіввійськовому френчі зі стоячим комірцем і золотими еполетами, в червоних галіфе та лакованих чоботах з високими лискучими халявами. Публіка, що затамувала подих, зрозуміла, що з гетьманським періодом в історії України покінчено. І влаштувала бурхливу овацію новому господарю території Україна.

— На сцену запрошується Верховний магістр церкви Христової Смерті отець Калерій та його супровід, а також члени Вищої Конституційної Конгрегації на чолі з маршалом юриспруденції Іваном Оврамовичем Крейдою.

Червоною доріжкою сунула в оточені Воїнів Світла — святих отців-опричників — група, що складалася з трьох осіб: о. Калерія — Сигізмунда Сансизбаєва, Борисоглеба Чикирисова та ігумені Сильфіди — настоятельки жіночого монастиря імені Марії Магдалини в Суздалі. Всі були в чорних ризах та вовчих шапках з вишкіреною пащекою, лише Сансизбаєв вдягнув червону мантію кольору молодої крові, що нагадала Гайдукові день арешту: такого ж кольору був жупан гетьмана Махуна. Опричники несли червоні хоругви, на яких лик Христа був замальований чорною фарбою; на грудях смертохристів замість хрестів висіли золоті важкі знаки у вигляді літери «Т»: ці знаки символізували розп'яття, на якому загинув Христос, і, водночас слово terminus — кінець, смерть. Чикирисов тримав у руках глиняне, обпечене вогнем блюдо, на якому лежала зчорніла від часу книга — так зване Євангеліє від Якова-погребенника, розповідь про справжню незворотну смерть Христа.

Маршал Крейда крокував позаду у супроводі людей у наполеонівській уніформі. Можливо, серед них був і той, хто приходив до тюремної палати, де лежав Гайдук. Процесія вийшла на сцену. Клинкевич встав на коліна перед Сансизбаєвим і попрохав, покірливо похиливши голову:

— Благословіть, Ваша Святосте.

Сансизбаєв обережно наблизив широку долоню з товстими короткими пальцями до голови Клинкевича, намагаючись не порушити ідеальний порядок відлакованого, ретельно розчесаного на окремі прядки волосся (це все було видно на крупному плані телеекранів) і сказав:

— Именем всемогущественной Темной Энергии, что повелевает миром, возлагаю на вас, Ваше Величество, многотрудные обязанности главы Киево-Днепровской Державы и благословляю все ваши государственные будущие деяния. Объединимся в совместной молитве во имя торжества четырех Свобод, которые принесут вашей территории мир и благоденствие. Объявляю вас высшим иерархом церкви Христовой Смерти, ее Верховным магистром, и смиренно слагаю с себя сан магистра, передавая его вам.