Час смертохристів. Міражі 2077

Надзвичайно цікавою виявилася знахідка М.Вебером статті невідомого дослідника Р.Фрідмана «Напередодні Beликої Темряви» (2070 р). У ній автор, користуючись запропонованою ним теорією магічних математичних циклів історії (метод асоціативно-цифрового передбачення), дав точний прогноз щодо подій 2077 р. Вебер переконливо довів, що після Великого Спалаху з'явилася особлива каста звістунів, які, мандруючи від села до села, від містечка до містечка, несли Вість від Христа, який казав: «Я Перший і Останній, і Живий. І був я мертвий, а ось я живий на вічні віки. І маю я ключі від смерті і від аду». Не всі вірили «звістунам», декого з них убивали, але більшість населення, намагаючись насамперед врятувати дітей, слухала «звістунів» і вірила у близьке Друге Пришестя Христа.

Проаналізувавши текст Об'явлення святого Івана Богослова і співставивши його зі свідченнями і документами, що залишилися після Інформаційної Ночі Людства (Humankind's Informational Darkness — HID), вчений знайшов вражаючі подібності у способі мислення, легендах і фобіях різних громад, розташованих одна від одної на значних відстанях. Моше Вебер показав, як в умовах темряви, відсутності інформації та жаху смерті в свідомості сучасних людей спливають прадавні, генетично обумовлені праісторичні почування. Одним з головних масових настроїв, що сформувалися в ті роки, стало почуття гріха й страху перед гнівом Божим. Позбуваючись влади телевізійного колективного зомбування, люди відчули особисту відповідальність за свої вчинки, почали більш гостро розуміти межу між доброчесним життям і гріхом.

Блискуча, щедро ілюстрована доповідь д-ра М. Вебера викликала бурхливу дискусію серед учасників конгресу, багато з яких виступило проти концепції страху і обмежень як християноутворюючих факторів на шляхах відродження віри. Більшість дослідників підтримала теорію освіченого гедонізму як двигуна прогресу.

Конгрес підтвердив, що період Темряви і Страху в новітній історії людства, на щастя, скінчився: разом з відродженням науково-технологічного і промислового потенціалу, глобальної торгівлі та державного життя, відновленням збройних сил та геополітичної боротьби за ресурси, домінування і впливи, життя стало повертатися до своїх звичних плюралістичних форм, до нових спроб людини скинути Бога з небесного престолу і зайняти його місце.

Дуже повчальною для учасників конгресу істориків була екскурсія на Софійську площу Києва. Учасники вислухали лекцію про те, як на другий день після знищення Чорної Орди на місці, де стояв «чорний дирижабль» — будинок ГЕПРУ, пролунав глибинний вибух, і утворилося провалля, з якого почали виповзати десятки тисяч чорних, темно-синіх і сірих пацюків. По тунелях метро тварини з вереском добігли до берега Дніпра і зникли, залишивши по собі огидний запах. Довгі роки зяяла ця прірва, до якої боялися підходити кияни, що вціліли в роки Темряви. Потім провалля засипали землею, замостили, і Соборний Майдан з'єднав золоту розкіш Софійського і Михайлівського соборів в єдиний простір над Дніпром. На місці міністерства закордонних справ побудували храм Воскресіння Христа.

Учасників екскурсії зустріли пікетники партії смертохристів України (ПСХУ), які тримали плакати з написами: «Хай живе демократія», «Христос помер», «Дирижабль ще повернеться», «Геть воскресохристів — знаряддя юдо-християнського імперіалізму».

102.

27 вересня 2077 р

Таємно, особисто Сину Божому Ісусу Христу з Назарета

Оскільки система телекомунікаційних супутників Землі знищена, я не знаю, чи дійде до Тебе моє послання.