Диригент

— За два дні дружина Ленкса має народити в Техасі. Ми з Саласар вважаємо, що він трохи затримається у Нола, а потім повернеться додому і вб’є їх.

— Час їхати. Наша робота в Новому Орлеані закінчена, — сказав Джонсон.

Дюпре на секунду відвів погляд, перш ніж мовити таке:

— Шарбу, Саласар і ви вирушите до Нового Орлеана, щоби знайти й зупинити Ленкса. У разі необхідності поїдете за ним до Техасу й заарештуєте в його власній оселі. Ми з детективом Буллом залишаємося. Треба виконати одне завдання.

Амая помітила, що Булл весь час стояв, втупившись поглядом у землю. Вони з Дюпре заздалегідь домовилися про все.

Джонсон покосився на Амаю та Булла.

— Агенте Дюпре, за всієї поваги до вас маю зауважити, що Саласар — тимчасова агентка, а Шарбу навіть не працює у ФБР. Не ображайтесь, — мовив він до Білла.

— Правда не може образити.

— Саласар нічим не поступається найкращим агентам, з якими ви працювали. Що ж стосується Шарбу, — Дюпре підморгнув детективу, — він уродженець Нола і врятує вашу шкуру, адже знає це місто як ніхто інший.

Джонсон хотів заперечити, але Дюпре повів далі:

— Я мало чим допоможу вам. Вчора я мало не помер, а сьогодні знову ослаб після виснажливої поїздки до маєтку. Боюсь, що знахарю доведеться продовжити моє лікування. Булл залишиться, і ми продовжимо розслідування «справи Самеді», що охоплює чимало нерозкритих злочинів, викрадень, збройних нападів... У тій кімнаті лежать шість мертвих дівчаток і троє випатраних чоловіків. Ми повернемося до міста разом із сестрами Джейкоба, коли це буде безпечно. У жодному разі я не залишу їх тут, але було б нерозумно везти їх до Нового Орлеана зараз. До того ж знахар хоче провести поховальну церемонію для Медори, ритуал, який він називає «прощанням із тілом». Щось на кшталт похорону, що дозволить їй остаточно померти й знайти вічний спокій. Ми з Буллом вважаємо, що маємо бути присутніми; врешті-решт, ми знали її рідних і почасти несемо відповідальність за те, що трапилося з нею: якби ми врятували її, все було б інакше.

— Безперечно, її спіткало страшне лихо, — мовив Шарбу. — Та ви ні в чому не винні й нічим не можете зарадити біді. Усе скінчилося.

— Помирати непросто, — відказав Дюпре, дивлячись йому у вічі. — Тим паче таким людям, як Медора, які майже все життя вірили, що вони мертві. Хоч би які чари наклали на Френка Карліно і Джерома Ліретта, їм довелося багато годин чекати на припинення своїх страждань попри те, що одному вийняли нутрощі, а другому відтяли голову.

— Ви маєте на увазі, що дехто продовжує жити і після фізичної смерті.

— Я маю на увазі, що дехто довго мучиться, особливо якщо його переконали, що хтось володіє секретними знаннями й може повернути його з потойбіччя або затримати у світі живих. Смерть — так само як і народження — важке випробування. Ми можемо зробити це самі, але все виходить краще, якщо нам допомагають, зустрічають нас на початку і в кінці шляху. — Він метнув на них відвертий погляд, розвіюючи останні сумніви. — Ми з Буллом залишаємося. Ви відпливаєте негайно. Готуйтеся. Маєте якісь запитання?

71. Істина і справедливість

Болота

Булл і Дюпре стояли на причалі, дивлячись на човен, що віддалявся від берега. Перш ніж вирушити у плавання, група здійснила кілька дзвінків, аби пересвідчитися, що хтось чекатиме на них із підхожим автомобілем поблизу Хуми, а потім їх знову впустять до військово-морської бази. Потрапити до міста було не менш складно, ніж виїхати за його межі. Коли кільватерний струмінь зник, Булл витягнув із кишені мобільний телефон і простяг його Дюпре.

— Я поміняв сім-картку в моєму телефоні. Вуаля! — Увімкнувши пристрій, він показав йому екран, що заповнювався різними символами й бульбашками.

— Добре, — похмуро відказав Дюпре.

— Так, це добре. І що тепер? Можливо, якщо ми залишимося тут, нам удасться відстежити місцеперебування тих покидьків, коли вони вийдуть на зв’язок. Проблема в тому, що Самеді — незалежно від того, чи це людина, чи ціла організація, — добре знав Лена. Вони сподіваються почути його голос. І вони неодмінно подзвонять. Варто їм запідозрити, що відбувається щось дивне, як вони припинять будь-яке спілкування. Ми не маємо обладнання для визначення місця розташування абонентів. Сумніваюсь, що за нинішніх обставин ми знайдемо в усьому штаті бодай один поліцейський відділок, готовий позичити нам необхідну апаратуру.

— Я не маю наміру відстежити їхнє місцеперебування.

Булл терпляче чекав на пояснення.

— Коли вони зателефонують, Домінік розповість їм, що сталося.

— Але...

— Самеді не знав Домініка особисто. Домінік не був знайомий із Самеді. Посередником був Лен. Останній розсердився, бо нездара Піт дозволив дівчаткам потонути, і застрелив його. Він повідомив Самеді, що вбив Піта через те, що вони втратили улов з його вини. Гадаю, Лен отримав його дозвіл на те, щоб залучити до банди нового помічника. Чоловіка, якого вони ніколи не бачили. А всі, хто його знав, померли. Оце так випадковість!

— Домінік.