Ім'я рози

Аюб аль-Ругаві (Ayyub al-Ruhawi, бл. 760–835) — сирійський письменник і перекладач.

Байлек аль-Кабаякі (Baylek al-Qabayaki, бл. 1215–1285) — мінералог з Каїра. Описав властивості магніту у творі про коштовне каміння.

Беатус з Лієбани (Beatus de Liebana, бл. 730–798) — іспанський чернець-бенедиктинець, автор коментарів до Одкровення Йоана Богослова у 12 книгах

(Commentaria in Apocalypsiri). Він вірив, що у 800 році настане кінець світу, тому хотів приготувати вірних до нього і до Страшного суду, який настане невдовзі. Пізніше встановлювалися нові і нові дати гіпотетичного кінця світу, тому коментарі мали величезну популярність впродовж всього середньовіччя, їх не раз переписували, пишно оздоблюючи мініатюрами. Досі збереглося близько 30 багато ілюстрованих списків цього твору.

Беґіни (фр. beguines) — так іноді називали францисканців-спіритуалів, оскільки вони, рятуючись від переслідувань, знаходили притулок у спільнотах беґінок. Беґінки — світські жіночі спільноти, що виникли в Нідерландах наприкінці XII ст. Вони не складали чернечих обітів, але ставили собі побожні цілі, як-от молитва, благодійництво, догляд за хворими, виховання сиріт. Через зв'язки з братчиками їх підозрювали у єретичних тенденціях, і В'єнський собор заборонив їх. Подібні чоловічі спільноти — бегарди

(beghards) — не були такі поширені, як спільноти беґінок.

Беда Велебний (Baeda Venerabilis, 674–735) — визначний англосаксонський хроніст, богослов та історик, бенедиктинець; учитель церкви, батько англійської історіографії, автор історії англійської церкви «Historia ecclesiastica gentis Anglorum».

Бекон, Роджер (Roger Bacon, 1214–1292) — визначний англійський філософ і вчений, францисканець, прозваний Doctor mirabilis. Вчився в університетах Оксфорда та Парижа, де вивчав природничі науки. Реформатор науки й освіти, критикував сучасну йому структуру знання і проголошував програму розвитку науки, яка спиралася на математичні методи доведення та експерименти. Автор великої кількості праць на різні теми.

Бенедикт з Нурсії, св. (Benedictus, 480–547) — визначний релігійний діяч, засновник чину бенедиктинців. Спорудив у Монте Кассіно монастир, де організував спільне життя ченців, наповнене літургійними молитвами і працею під гаслом «Молись і працюй» (Ora et labora). За

Правилом святого Бенедикта впродовж багатьох століть жили всі монастирі Західної Європи. Вважається патроном Європи.

Бенедиктинці (лат. benedictini) — могутній католицький чернечий орден, заснований у VI ст. Бенедиктом з Нурсії в Монтекассіно (Італія), хронологічно перший з католицьких орденів; поєднують спільну молитву з фізичною і розумовою працею (за основним принципом Бенедикта — Ora et labora); впродовж історії їхня діяльність мала велике господарське (землеробство), культурне (ремесло, архітектура, музика) і наукове значення. Роль бенедиктинців у формуванні обличчя сучасної Європи важко переоцінити.

Бертран з Пуже (Bertrand du Pouget, 1280–1352) — французький кардинал, небіж папи Йоана XXII, який послав його до Італії із завданням зміцнити там позиції ґвельфів і виступити проти ґібелінів. Одначе ця його місія зазнала невдачі, з огляду на надмірну суворість і непримиренність кардинала Бертрана. Між іншим, він засудив до спалення трактат Данте Аліґ'єрі «Про монархію», де той обґрунтовував позиції ґібелінів.

Бернард з Клерво, св.

(Bernard de Clairvaux, 1091–1153) — видатний французький богослов і філософ, цистерціанець, засновник нового напрямку в богословсько-філософській містиці. Ініціатор II Хрестового походу (1147–1149).

Блемії — нубійське кочове плем'я, що замешкувало землі у Верхньому Єгипті. їхні розбійницькі набіги наводили пострах на сусідні народи.

Богомили — болгарські єретики-дуалісти. Рух богомилів виник в X ст. в Болгарії (тому їх часто називали булгарами або болгарами), одначе невдовзі поширився по цілій Європі. Вони не визнавали християнської церкви, її таїнств та обрядів. Проповідували суворе аскетичне життя і відмову від земних благ. Богомильство породило в Європі цілий ряд інших єресей, що сповідували подібні засади, як от патарини, катари, альбігойці.

Боецій, Северин (Severinus Boetius, 480–524) — християнський філософ-неоплатонік, логік, теолог, дипломат, автор перекладу логічних робіт Арістотеля та коментарів до них; намагався узгодити віру і розум; його роботи до XII ст. становили джерело знань у різних галузях науки, він був одним з перших активних поширювачів ідей грецької філософії. Дехто вважає його предтечею схоластичної філософії. Найзнаменитіший свій твір _ «Розрада від філософії» {De consolatione philosophiae) — він написав у в'язниці в очікуванні близької страти, цей твір справив величезний вплив на культуру європейського середньовіччя та Відродження.