Курская великая битва (01.06.1943 – 31.07.1943). Часть 1

Изготовление артиллерийских снарядов на одном из ленинградских заводов. Июль 1943 г.

Из дневника руководителя партизанского движения генерал-майора С. А. Ковпака: «6 июля 1943 г. В 10.00 пересекли границу Галиции. По пограничным селам стоят немецкие гарнизоны по 20–30 человек. Когда мы проезжали, они, видимо, разбежались, стрельбы не было».

Из дневника командира партизанского отряда им. И. В. Сталина в соединении А. Ф. Федорова Григория Васильевича Балицкого: «Не успели расположиться, как получился выстрел, оказалось, что националисты ехали с бандитской операции (грабили крестьян) через этот хутор, тов. Пташко, мой ординарец, стал задерживать их, но они удрали. Мы забрали ихние подводы с награбленным имуществом. Рано утром задержали двух человек, которые были посланы националистами. Националисты очень быстро узнали о нашем прибытии сюда. Они узнали быстро потому, что часть мужчин из этого хутора также участвуют в бандитской операции, грабят мирное население, особенно грабят и убивают поляков. Вот эти бандиты удрали из хутора, когда узнали, что мы пришли, и о нас сообщили в штаб националистов.

В 12.00 часов дня из состава 2‑й роты приносят письмо от националистов (бандеровцев), содержание письма следующее:

«До штаба партизан. Дознавшись про Вашу присутність поблизу села, селяни с. Комаров, не знаючи хто ви, визвали всім паніку.

Отож, просим Вас, щоб з Вами перевести усі переговори, просим видать одного довіреного із Вас. Поверненого гарантуєм. Як заклад, може служити ціле село із того хуторами.

Довірений Вами, нехай йде по сій дорогі, по котрій ваша розвідка шла в село. Місцем зустрічі буде перший міст, котрий зустріне в селі. Признака довіреного: має бути легко вбраний із далековидом, і тільки з холодною зброєю. 6 июля 1943 г. Карпенко».

Получив такое письмо, я решил дать ответ следующего содержания:

«Штаб червоних партизанів. 6.7–43 г. Шановний Карпенко! Одержавши Вашого листа, повідомляю Вас і ваших друзів в тім, що ми загін Червоних партизан, наше головне завдання, як вам відомо, вести боротьбу з німецькими загарбниками. А тому зрозумійте Ви, що не ведемо боротьби з вами і мирним населенням, а навпаки разом із вами повинні знищувати нашого спільного ворога – німця. Нам доцільно держати тісний зв'язок з вами і з усім нашим рідним українським населенням. Сьогодні ми будемо проходити через ваше село, так як це ми проходили через багато сіл нашої рідної України.

Проходячи через ваше село, ми запевняємо вас, що з нашого боку не буде ні жодного пострілу по вас і мирному населенню і, взагалі, ніякого вчинку не будемо робити. Але, якщо буде хоч один постріл з вашого боку, тоді, поважаємі друзі, пиняйте самі на себе.

Ви у своєму листі пишете, щоб ми прислали свого довіреного для відповідних переговорів з вами. Ми вважаємо, що нема в цьому ніякої потреби тому, що ми самі будемо проходити через ваше село і будемо з вами розмовляти по всіх питаннях, які вас будуть цікавити.

З повагою до Вас.

Штаб загону Українських Червоних партизанів

Начальник штабу Прокопенко».

Отправил такое письмо, в 19.00 часов двинулся в путь через дер. Комарово. Войдя в село, на окраинах его не оказалось никого, все убежали в лес, правда, остались несколько стариков и старух. Когда прошли больше половины села, крестьяне убедились в том, что мы мирного населения не трогаем; часть крестьян возвращались в село. Этим жителям партизаны давали спички и даже соль, несмотря на то что и у нас не очень много имеется соли.

Сегодня же дал радиограмму тов. Федорову такого содержания: