ЛІРНИКОВІ ДУМИ

А тим часом бог приходитьПід тecoвi брами,Входить в місто, а у містіАж кишить жидами.I став господь їм казати,Щоби Bipy мали,Щоб на нашу святу BipyBci поприставали.Лиш «жид жидом», як той каже:Віри не зміняєТа ще й кпитися, поганий,3 господа гадає.Ніяково й говорити,Що вони зробили:Взяли товстую жидівку,Коритом накрили.I приводять Христа-бога,Просять угадати,Що б за диво під коритомМало в них лежати.А господь подумав трохи,

Так coбi нібито,Далі сміло жидам каже:«Свиня під коритом!»Жидова зареготіла,Вдруг корито зняла,Аж з-під нього не жидівка,А свиня устала.I бог вийшов з Русалими,Вийшов, іде к морю,К далекому іде морю,На високу гору.

XXVI

А жидова, як те море,Боввани збиває,Лиш погляне на корито -Пейси обриває.Прийшов рабин їх Кайяфа, [23]I той зламав руки:«Ловіть Христа! Беріть ХристаНа cтрашнії муки!»

I гадають вони думу,Як його зловити.Аж являється ІудаI став говорити:«Я вci сховки його знаю,Не журіться, люди,I продам його на муки,Тілько плата буде!»«Якої ж ти хочеш плати?» -Стали вci питатиI зачали у Іуди [24]Христа торгувати.I на тридцять рублів рівноЦіну тую збили,I прокляті проклятомуСріблом відлічили.І нечистий злую душуНіби маслом маже,І згорнув Іуда грошіІ рабину каже:«В четвер, рівно вопівночі,

Будьте ви готові,А тим часом, добрі люди,Будьте ми здорові!»

XXVII

Матір божа тогді спалаНа горі Оливній,І над нею сни снувалисьІ страшні, і дивні.І прийшов до неї господь,Став її питати:«Ой чи спиш ти, чи ти чуєш,Рідна моя мати?»«Ой, спала я, милий сину,Спала, та збудилась,І о тобі, все о тобіРіч страшная снилась.Виділа я, що ти, сину,У саду молився,Що опівночі з жидамиІуда явився.

І зв’язали тобі, сину,Пречистії рукиІ повели до КайяфиНа страшнії муки.Тебе збили, ісплювали,К стовпу прикувалиІ вінок терновий сплелиІ коронували.І із голови твоєїСтрашно кров спливала,І плоть твоя пресвятая,Як кора, спадала.А потому, на Голгофі, [25]До хреста прибилиІ ребро твоє святеєКопієм пробили...»«Все те правда, - господь каже, -Все те живо буде:Все те маю я терпітиЗа мир і за люди!»

XXVІІІ