Читаем Мага Віра полностью

89. Будда, проповідуючи свою науку, казав: “Людино, ніколи ненависть не перемагай ненавистю. Зло перемагай добром. Не пий хмільних напоїв. Не вбивай жодної живої істоти. Вночі не споживай харчів”.
«Людино, іди по правильній дорозі життя, на ній є Правильне Бачення, Правильний На­мір, Правильна Мова, Правильне Керування, Правильні Засоби Існування, Правильне Намагання, Правильна Уважність, Правильне Споглядання».
Жителі країн Колинів, Мала, Вайї, Каси уважно сприймали нову велику науку Будди. Будда — світлий Титан плянети Земля, такі міркування висловлюють буддисти, маючи на увазі факт, що Будда жив у шостому столітті перед Христом і вчив людей святої правди тоді, коли ще не були написані рабіном Ездрою «П'ятикнижжя Мойсея».
90. У дорозі стріли Будду посли від батька (царя Суддгодана) і сказали Йому: «Ми при­йшли з землі Сакия від славного царя Судд­годана, від Твого тата, який запрошує Тебе завітати до Капілавасту і відвідати родину».
Будда вирішив зі своїми учнями (апосто­лами) відвідати рідний дім. Він (Будда) до столиці Сакиї до Капілавасту в'їжджає на білому коні. Жителі Капілавасту вийшли стрі­чати Його як принца свого (престолонас­лід­ника). Вони стрічали квітами і піснями. «Світися, новий Капілавасту!»
Між стрічаючими стояв син Будди Рагула. Рагула став вірним проповідником науки сво­го тата. Ясодгара (дружина Будди) стріла Буд­ду велично й світло. Стріла без пристрас­тей — з почуттям душевного спокою. Скити (саки) — жителі Капілавасту дізналися, що принц Будда не прийшов, щоб бути земним царем.
91. Девадатта (друг Будди ще з часів юнацьких) людина розумна, діяльна, він став одним з апостолів Будди і приєднався до ро­ди­ни (Священного Об'єднання Буддистів). Але потім він (Девадатта) почав між буд­дистами ширити зневажливі оповідання про Будду.
Девадатта нарікав на Будду, звучи Його самолюбом, самозвеличником, нечесною лю­ди­ною, яка не рахується з поглядами інших. Девадатта казав: «Я краще всіх знаю, хто такий Будда, я ж двоюрідний брат його, він не вартий того, щоб його шанувати, він все моє присвоював собі».
Девадатта вважав, що він, нарікаючи на Будду і ширячи між буддистами зневажливі оповідання про Будду та роблячи різні докори Будді, стане таким великим, як Будда і здо­буде між буддистами пошану й силу впливу.
На питання буддистів «Що ж ти, Девадат­та хочеш»? Девадатта відповідав: «Справед­ливости хочу, законности. Будда повинен бути совісною, чесною, порядною людиною, а він такою не є. Він одне проповідує, а друге робить. Наприклад, він незаконно присвоїв собі мого голуба, він нечесний».
У юнацькі часи Будда і Девадатта ішли лісом. Девадатта вистрелив у голуба. Будда взяв раненого голуба і, побачивши, що голуб може літати, пустив його, і голуб зник у небесній блакиті.
Девадатта розгнівано сказав: «Не ти, а я підстрелив голуба. Голуб мій, а не твій. Ти не мав права так поводитися з моїм голубом, явну нечесність чиниш».
Будда відповів: «Ні, голуб мій. Ти хотів голуба мати, щоб в нього життя відібрати, а я хотів голуба мати, щоб йому життя врятувати. Голуб належить не тому, хто життя відбирає, а тому, хто життя спасає».
92. Буддисти (найвірніші учні Будди) ба­чили, що Девадатта наріканням на Будду псує між буддистами добрий настрій і спокій. Апос­тол Девадатта — зрадник, він таємно пробує убити Будду — таку бо велику лють він в душі має. Опанований люттю Девадатта гине, він всіма забутий.
Дослідники історії християнізму вважа­ють, що апостол-зрадник Девадатта був упроваджений в життєпис Христа і названий апостолом-зрадником Юдою.
Тесть Буддин старався перегородити доро­гу Будді, хотів при людях помститися за свою доньку Ясодгару. Будда, щоб повністю своє життя присвятити людям бідним, скривдже­ним і нещасним, відрікся не тільки від пре­сто­лу, а й від всіх приємностей родинного життя. Тесть Буддин не був здібний зрозуміти духов­ної величі Буддиної і вважав його розпус­ником і дихав на нього почуттями ненависти.
93. Ананда (вірний учень Будди) сказав, що він чув, що Будда промовив: «Людина, опа­нована люттю, знедолює сама себе. І ця лю­дина своїми наріканнями на мене змучила себе, знесилила. Вона помре». І так сталося, як говорив Будда.
Оріянський в'їзд Будди на білому коні до Капілавасту особливо заімпонував тим юде­ям, які оформлювали принадну біографію ми­лостивого Ісуса. Та у семітів — кінь — ско­тина рідкісна, не властива стилю життя семітського. І тому принц Ісус (з роду царя Давида) в'їзджає до Єрусалиму на ослі. І жителі Єрусалиму пальмовими віттями віта­ють його, як принца Юдеї. «Світися, новий Єрусалиме». І довідуються, що Ісус не плянує бути земним царем Юдеї.
94. Будда, творячи священне об'єднання буд­дистів, казав, що до Об'єднання не можуть належати солдати, раби, змовники, нарікайли та особи нестійких переконань.
Особи нестійких переконань небезпечні. Вони, ставши буддистами, завтра можуть об­мовляти те, що сьогодні обожнюють. Низь­ким душам, як відомо, властива нестійкість переконань.
Священне Об'єднання Буддистів творило­ся на принципі волі. Принцип волі є там, де є вільний прихід до Об'єднання і вільний вихід з Об'єднання. Особа, яка перебуваючи в Об'єд­нан­ні, нарікала на порядки Об'єднання і на Будду, вважалася небажаною, їй буддисти казали: «Іди від нас туди, де буде тобі при­єм­но, не псуй нам настрою, ми вільно втілюємо в життя науку Будди. Щоб не було рабства, у нас є закон: з Буддою іде той, хто шанує Буд­ду. З Буддою не може бути той, хто не шанує Будди. Є воля бути з Буддою і є воля бути без Будди. На світі багато правд, багато воль, багато шляхів».
95. Ті, що належали до священного об'єд­нан­ня буддистів, не мали права мати при­ват­ної власности. Чому? Будда вважав, що коли в Об'єднанні будуть люди без приватної влас­ности і будуть люди з великими маєтками, постане несправедливість.
Маєткові люди в Об'єднанні будуть впли­вати на побратимів (особливо на побратимів невисоких душевних якостей) силою маєтко­во­сти. Маєткова людина може на Об'єднання дарити п'ять рупів, а немаєткова — десять рупів. Злий приклад деморалізує членів Об'єд­нання.
Маєткова людина, щоб оправдати свою ску­­пість, почне говорити: «Я дав би більше на Об'єд­нання та мої поради не беруться до ува­ги». Бачимо, є прагнення при допомозі маєтку здо­бу­вати вплив на житгя Об'єднання. Маєт­ковій людині відповідає немаєткова людина: «Я біднію маєтком, та багатію душевною добро­тою. А ти черевом багатієш, а душею бід­нієш». Священне Об'єднання Буддистів тільки тоді бу­де могутнє єдністю, коли в ньо­му гуртувати­му­ть­ся люди, бажаючі багатіти душевною добротою.
96. Буддисти, живучи як монахи в Свя­щен­ному Об'єднанні Буддистів, опікувалися си­ротами, каліками, немічними старими людь­­ми, хворими. Вони дітей учили грамоти. Вони людям робили добро і за свою працю не брали винагород, їли раз на день. Вони своїм чес­нотливим життям зворушували серця люд­сь­кі, і люди їх любили, і радо запро­шу­ва­ли їх в гості. Молодь, яка хотіла бути люблена людь­ми, ішла до них. Старі добрі люди їм дарили свої маєтки і вони будували святині, училища, доми спочинку для старих людей.
Буддисти, стрічаючись з хліборобами, вій­сь­ковиками, жебраками, казали: «Будда учить: не бери чужої власности, не чіпай чужої жінки, не звикай до розкошів, не будь ліни­вим, не будь неправдивим свідком, не обмов­ляй, не будь заздрісним, не будь жадним. Ми, буддисти, впроваджуємо в щоденне життя нау­ку Будди».
97. Перші Буддисти були індуськими про­тестантами. Вони виступали проти порядків брагманської касти. Будда говорив, що браг­маном не є той, хто родився в родині браг­ма­на, а той, хто живе праведно, має світлі знан­ня, вміє праведність втілювати в життя щоденне.
Подорожуючи взимку в 1975 році по просторах Індії, я бачив у Чандіґарі, Бенаресі, Делі, Бомбеї, що в святині біля брагмана сидить хлопчик. Хлопчик є сином або внуком брагмана. Хлопчик молиться з татом чи з дідом, слухає промови, засвоює святинні обряди. Ставши дорослим, він стає діючим браг­маном не тому, що закінчив брагманську школу (такої школи немає), а тому, що він докладно брагманські таїни священнодійства отримав від тата брагмана. Не всі сини брагманів виконують у святинях обов'язки брагманські. Вони є професорами універси­тетів, редакторами, політиками, ученими, винахідниками, культурними діячами Індії. Але всі вони (при потребі) в родині своїй чи у святині можуть здійснювати священнодійства.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Оккультные тайны третьего рейха. Темные силы, освобожденные нацистами
Оккультные тайны третьего рейха. Темные силы, освобожденные нацистами

Существуют ли свидетельства и доказательства того, что в молодости Адольф Гитлер попал под влияние черных магов, которые посвятили его в тайны эзотерических знаний и использовали его в качестве медиума для связи с потусторонним миром? Правда ли, что Адольф Гитлер был не просто увлечен черной магией, а заключил договор с темными силами, которые одарили его невероятной харизмой, давшей ему власть над немецким народом, и гарантировали неуязвимость немецкой армии, которая была непобедима до того момента, пока Альянс союзников не пробудил другие сверхъестественные силы?Правда ли то, что Адольф Гитлер развязал Вторую мировую войну только для того, чтобы отдать дань Сатане, с которым он заключил договор, и исполнить свою роль черного мессии, как то предсказывали Нострадамус и другие провидцы?Впервые тайная история Третьего рейха становится доступной читателям и открывает все секреты увлечения Гитлера оккультизмом, а также рассказывает о преклонении нацистов перед символами сакральной власти — Святым Граалем и Копьем Судьбы.

Пол Роланд , Пол Роналд

Военная история / Язычество / Эзотерика / Образование и наука