Мага Віра

ДЕНЬ 6
1. Де родилися і якими шляхами ходили перші цивілізовані люди плянети Земля. І якою мовою вони говорили? Чи є можливість сьогодні взяти у руки словник Їхньої мови, мови, яка є матір'ю мов народів Европи, Індії, і яка стоїть в основі релігійної термінології зороастріянізму, буддизму, юдаїзму, христи­я­нізму, могаметанізму?
2. Що тепер говорить археологія про перших цивілізованих людей? Історик Волф Шнайдер у книзі «Вавилон є всюди», виданій в 1960 році пише, що «сумеріяни — перші ци­ві­лізовані люди на землі, вони створили куль­туру міського життя, письмо, торговельні відносини, і цим завоювали світ». Завойов­ники світу (вірніше — будителі розуму й душі світу людського), світ завоювавши, перестали жити земним життям? На пам'ять вони лишили людству таємничі руїни міст своїх на долинах Тигру і Евфрату. Лишили вони свої чарівні бібліотеки, святині. Лишили вони свої могили, які я сьогодні під пекучим сонцем Ев­фрату оглядаю з священним трепетом у душі.
3. Славний сумеролог Самуел Нояг Кра­мер — талановитий жид, народжений в Україні. Він юнаком виїхав на Захід, маючи прізвище Крамар. Його книги перекладені майже на всі відомі мови світу. Самуел Крамер у перед­мо­вах своїх славних книг зазначує, що головна мета його праці як сумеролога — зарепрезенту­вати перед світом «найграційнішу і найве­лич­нішу цивілізацію людства, яка зветься сумері­янською».
4. У книзі «Із таблиць Сумерії» Самуел Кра­мер звеличує свою копітку працю такими розділами — Виховання — Перші школи. Шкільні дні. Міжнародні справи — Перша вій­на нервів.
Уряд – Перший двопалатний конгрес. Гро­мадська війна в Сумерії — Перший історик. Со­ціяльна реформа – Перша справа подат­ко­вого зменшення. Збірник законів – «Перший Мой­сей». Правосуддя – Перша законна перед­умова. Медицина – Перше лікознавство. Аграрна культура – Перші проби трипільської сівозміни. Філософія – Перше світознавство. Етика – Перші ідеали моралі. Страждання і Підкорення – Перша «праця». Мудрість – Пер­ші прислів'я і притчі. Логіка – Перші літературні дебати.
Рай — Перша біблійна паралельність. Потоп — Перший «Ной». Перше оповідання про «воскресіння». Вбивство дракона — Пер­ший «святий Ґеорµій». Повість Гельґамеша — Перша справа літературного «запозичення». Епічна література — Перша людська героїчна епоха. Королівське весілля — Перша «любовна пісня». Перший бібліотекарський каталог. Світовий мир і гармонійність — Перша людська золота епоха.
5. Історики однозгідно стверджують, що сумеріяни — перші люди організованого життя, першонатхненники, перші архітектори синте­тично-аналітичного мислення, перші творці краси душі людської. Сьогодні немає на світі такої культурної людини, яка б з почуттям захоплення не говорила про чарівних людей (сумеріян).
6. «Сумеріяни — перші цивілізовані люди на землі» прийшли на родючі долини Тигру і Евфрату 5300 років тому. Вони були орга­ні­зованими і працьовитими людьми. Вони пе­ретворили Межиріччя (Месопотамію) в Еден (в рай на землі, про який пишуть автори «П'я­тикнижжя Мойсея» — натхненні рабіни Езикіел і Ездра). «Ріка виходить з Едену на поливання саду... А четверта ріка, це Евфрат» (1 кн. Мой­сея, гл. 2, 8—14). Сумеріяни для поливання садів на побережжі Евфрату і Тигру мали іриµаційні канали.
7. Слово «Еден» (назва юдейського і хри­стиянського раю) бібліологи вважали аккадсь­ким. Доктор Ведель у «Сумеро-Арійському словнику» довів, що слово «едін» (еден) в санскриті і в сумеріян означає «діл» (долина). Вважаю, що семіти (аккади) слово «едін» по­зичили в сумеріян. Від аккадів «едін» пере­йшло до юдеїв — «і посадив Бог сад в Едені, на сході, та й посадив там чоловіка, що створив» (1 кн. Мойсея, гл. 2, 8).
8. Справді, сумеріянське слово «едін», яке сумерологи тепер прочитали і встійнили, що воно означає «діл» (долина), в «Біблії» ре­презентує те місце, де юдейський творець світу Єгова створив Адама і Єву. Ненауковцям до­зволено слово «едін» (еден) пояснювати, ке­ру­ючись «релігійними переконаннями». У «Святій Біблії», виданій у Клівленді (США) Великим Світлом Масонерії, слово «еден» значить «приємність». В українців, які при­йня­ли віру від греків, слово «еден» означає «рай», створений Єговою.
9. Історик Константин Ірвін у книзі «Спра­ведливі Боги і Кам'яні Лиця» пише: «Тим ча­сом ідемо назад до днів стародавньої Сумерії в нижню Евфратську долину, де жили не семіти, а сумеріяни, цивілізація яких у ті часи була позаконкуренційна, сумеріяни в цьому можуть домінувати із найбільш старинним Єгиптом. Сумеріянська культура можливо найстаріша на землі, вона дивно чудова! Вона багата, рясна культура, вона викликала силу досі неперевершену в історії людства, та семіти прийшли і заволоділи цією країною і цією культурою».
Сумеріяни — мирні хлібороби, творці му­зи­ки і пісень, людської лагідности і правдо­мов­ности. Семіти (аккади — Північна Месопо­тамія, халдеї — Південна Месопотамія, Ґутті -узгір'я Заµрос) — кочовики, мисливці, пастухи кіз і овець.
10. У школах Азії, Европи, Америки та ін­ших частинах Землі молоді покоління навча­ються, що сумеріяни були першими у світі астрономами, математиками, філософами, законодавцями, інженерами, агрономами, лікарями, мистцями, ювелірами, творцями доцільних культових обрядів, законів моралі і натхненних понять про Бога.
Сумеріяни перші поділили рік на 12 мі­сяців, добу — на 24 години, коло — на 360 градусів. Вони перші відкрили закономірність сонячного і місячного затемнення. Вони за­початкували основу рахунків і ваги. Вони поділили рік на 354 дні.
11. Аккади, халдеї, µутті і негри, які жили над берегами Тигру і Евфрату спостерегли, що прибулі з півночі люди (сумеріяни) світ­лоокі, білошкірі, незрозумілі мовою, їхнє військо їде на конях і возах, їхні коні (жителі степів Північного Чорномор'я) не можуть витримати евфратської спеки і гинуть.
Доктор Роберт Ґельман Боне у книзі «Ста­родавня Історія», виданій в 1961 році, в роз­ділі «Месопотамські міста і держави» твер­дить, що «Сумеріяни в Месопотамію прибули з півночі». Сумеріяни не могли в Месопо­тамію прибути з якогось острова, з боліт, з лісів Фінляндії, з Альп, з гарячих долин Ґанґесу. Чому? Тому, що вони були дітьми родючого чорнозему, на якому жили табуни диких коней і де міг котитися віз, де росли дикі коноплі, різні зернові трави, які вони (сумеріяни і їхні предки) вміли вирощувати.
12. Сер Персі Сікес у четвертому виданні «Історії Персії» (виданому в Лондоні) за­значує, що сумеріяни прибули на межиріччя Тигру і Евфрату «з побережжя Каспію». Вони сюди прибули на конях і возах.
Підтримуючи Р. В. Гатчісона («Праісто­ричний Крит», Кембриджський університет, 1962 рік), пише археолог О. Р. Гюрні у книзі «Гіттіти», виданій в 1964 році в Оксфорді, що «Сумеріяни володіли двома типами возів, один з двома, а другий — з чотирма колесами. Колеса були міцні, вози були тяжкі».
Археологи Ґ. Кларк і С. Піґґот у книзі «Праісторичні Суспільства», виданій в Лон­доні 1965 р., пишуть, що «Вози та колесниці відомі в протолітературі і в ранніх селищах Сумеріян, та відомі були вози вже в третьому тисячолітті до нашої ери в Україні».
13. Вози двоколісні і чотириколісні вперше були побудовані там, де вперше були при­сво­єні коні. Десять літ я голосив вість, що вперше були присвоєні коні в степах Оріяни (Укра­їни). Я голосив це в ім'я совісти історичної науки, а не расових, національних чи релі­гійних (часами засліплених) почувань гор­дости чи винятковости.
Сьогодні в мене на столі лежать часописи «Ню Йорк Таймс» (за 19 січня 73 року) і «Монтреаль Стар» (за 6 лютого 73 року). На сторінках цих часописів поміщена мапа Ев­разії і стаття Вальтера Суллівана.
Вальтер Сулліван повідомляє, що «коні вперше були присвоєні в степах України понад 4350 років перед Христом». Таке нау­кове відкриття здійснили на основі найно­віших археологічних даних доктор Райнер Берґер і Райнер Проч (Каліфорнійський уні­вер­ситет, Лос Анжелес). На мапі згадані ча­сописи подали села України: Усатово, Дере­ївка, Євмінка. Археологічні експедиції в роз­копках біля цих сіл знайшли кості коней, упряж, знайшли колеса.
14. Сумеріяни і їхні одноплемінники (гіт­тіти, гиксоси), прибувши з півночі на південь (на Близький схід), дотримувалися своїх предківських обрядів життя, їхні могили тепер знайдені в Сумерії, Сирії, Турції, Палестині, їхні могили, як книги, розповідають істо­рикам — хто були ті, що в тих могилах лежать.
Наприклад, археолог Ізраеля Еммануел Анаті у книзі «Палестина перед жидами» пи­ше, що «Поховання мертвих з кіньми і возами, почитання і поминання їх, і репре­зентація їх — типічно Індо-Европейський зви­чай і гиксоси також цей звичай мали на території Па­лестини, Сирії та інших землях Малої Азії».
В могилах сумеріян і їхніх одноплемен­ників (гіттітів — гиксосів) знайдені керамічні вироби із спіральним декоруванням — де воно, те спіральне декорування почалося? «В Південній Росії, в основному, між Дніпром і Дунаєм, спіральне декорування почалося в третьому тисячолітті до нашої ери», — пише Еммануел Анаті в книзі «Палестина перед жидами». Керамічні вироби із спіральним декоруванням, знайдені Еммануелем Анаті в Ізраелі (в могилах гиксосів), сьогодні пере­бувають в історичному музеї Тел Авів.
15. Професор археології (Кембриджський університет, Англія) Ґрегем Кларк і професор праісторичної археології (Едінбурзький уні­вер­ситет, Англія) Стюарт Піґґот у книзі «Пра­історичні Суспільства», виданій в 1965 році в Лондоні, повідомляють, що 5500 років тому Середній і Близький Схід (Індія, Іран, Пакіс­тан, Месопотамія, Палестина та їхні сусідні землі) був колонізований племенами, які, як автохтони, жили у багатих степах між Кар­патами і Кавказом.
В цій книзі Кларк і Піґґот утверджують таку нову наукову істину: «Коли ми верта­ємося тепер до важливіших областей почат­кового раннього хліборобського поселення, ми знаходимо існування більших зв'язків з Трипіллям (Україною), ніж із Стародавнім Сходом», тобто, з Месопотамією. Вони вва­жають, що жителі Оріяни (Праукраїни) запо­чаткували історію аграрної культури ще перед приходом сумеріян до Месопотамії.
16. Сумеріяни в Месопотамії побудували великі міста. Але перші століття, тобто, «пе­ред будовою міст сумеріяни жили в хатинах-ліплянках із глини і гною, вони плели з пруття стіни і обмазували їх глиною», — пише Л. Спраґвей у книзі «Стародавні інженери», ви­даній в Лондоні в 1963 р. Сумеріяни будували в Месопотамії «хатини-ліплянки з глини і гною», отримавши досвід будування від родичів своїх (трипільців).
Сумеріяни, вивчивши «примхи» Тигру і Евфрату, творили штучні земляні насипи і на них будували міста. Назви їхніх міст тепер широко зарепрезентовані на мапах Стародав­нього світу, наприклад, міста -Ур, Кіш, Ума, Кута. Кожне місто жило, як окрема держава, мало своїх ковалів, золотарів, архітектів, гон­чарів, ткачів, зброярів, мельників, учителів, духовних провідників.
17. У санскриті слово «кіш» («кшая») оз­начає «постій», «таборування», «груповий перехід», а «кшаведа» — «кошові відомості», розпорядження. Людина, яка очолювала «кіш», звалася «кші», тобто «кошовий», «ко­мандир». Зі слова «кіш» постало слово «кшат­рия», кшатрия — військовий провідник. В Індії військова каста зветься «кшатрия». Запо­розь­кі козаки біля Дніпра мали «коші». На чолі коша стояв кошовий отаман. В Сумерії місто Кіш, в Україні — Запорозький кіш, в долині Панджабе (Півн. Індія), куди п'ять тисяч років тому прибули оріяни, було створене славне місто Кіш.
Очевидно, що слово «кіш» можна знайти у старовинних мовах семітських, але воно має в них інше значення, наприклад, у старогеб­рейському словнику слово «кіш» значить «поклін», між іншим, отець царя Саула мав ім'я Кіш, що означає «Поклоняючий».
18. Слово «кута», «кут» в сьогоднішній українській мові і в санскриті має одне зна­чення. Наприклад, санскритське слово «кут» («кута») відповідає англійському «пік» (пеак), тобто, пік-гостряк. Оріяни слово «кут» також вживали в значенні «куток» (житлова міс­це­вість, житло, відгострена частина плуга, вершина гори).
Старі русичі (українці) не казали «риба», а «урба», або «урга». Санскритське слово «вар» означає «вода» (вар, напій, узвар, сік, ріка), «вар» також вимовляється, як «уар», «ур» у значенні «вода», «океан».
Самуел Н. Крамер у творі «Історія почи­нається в Сумерії», виданій в 1959 році, зазначує, що сумеріянське слово «га» означає «риба». В «Санскритсько-Англійському слов­ни­ку» (нове видання Сір Моньєра Моньєра-Вільямса) зазначено, що крім слів «вар» і «сік» також слово «га» в санскриті означає «вода». В Сіва Пурана (Індія) словом Ур (Урі) названа ріка. В «Рик Ведах» слово «уру» значить -урочистість, урожайність, широчінь.
19. Сумерологи (і в тому числі найвизнач­ніший між ними Самуел Крамер) у книзі «З Таблиць Сумерії») вважають, що сумеріянське слово «умм» відповідає англійському слову «смарт». В «Рик Ведах» слово «ума» означає «друг», «приятель», «мудрець», «умник». В лексикографії (Амарасінга, Гемацандра) сло­во «ума» вживається в значенні — «місто», «се­лище». Рабінтранат Таґор пише, що «Ве­ликий Бог Вішну говорив до мене також як Ума».
Коли сумерологи устійнили, що сумеріян­ське слово «умм» відповідає англійському — «смарт», я додам — і українському —«ум».
У «Ведах» читаємо, що оріяни, прийшов­ши до Індії (в долину Панджабе), побудували місто Ума. Справа, очевидно, не у слові, а в тому, який воно має зміст. Слово «ума», на­приклад, у японців означає «кінь», в сумеріян-оріянів-українців воно має тотожний зміст.
20. Сумеролог Нояг Крамер у книзі «З таб­лиць Сумерії», виданій Пенсильванським уні­вер­ситетом (США) пише, що «Голова сумері­янської школи звався Ума, що значить — експерт, професор».
Ума був у школі також званий «татесом» (татом). Учні звалися «синами школи».
Учні в школі перебували так довго, поки вони ставали тілесно і духовно зрілими людь­ми. Закінчивши школу, вони вміли ковалюва­ти, шити одяг, робити вози, упряж, доглядати худобу, обробляти поле, передбачати погоду, молоти зерно, виховувати дітей, розуміти дружину свою, обороняти рідне городище від чужинців (аккадів, халдеїв, ґуттів).
21. У «Біблії» написано, що правнук Нояга Нимрод був царем і «царювання його роз­простерлось на Бабилон і Ерех, і Аккад, і Кальне у Синеар землі» (1 кн. Мойсея, гл. 10, 10). Старі юдеї Сумерію звали «Синеар».
Джан Л. Мек Кензі у «Словникові Біблії», виданому в 1965 році в Мілвокі (США) пише, що в «Біблії» згадане місто «Ерех» (або, як гебрейці кажуть «ерек») «має назву, значення якої невідоме». В «Біблії» чимало слів сумері­янських, але тому що вони вимовлені по-юдейському, їх тяжко пізнати і їхнє значення правильно визначити. Сумеріянське городи­ще Урук, руїни якого лежать триста кіло­метрів на південь від Багдада, в «Біблії» назване Ерех (Ерек).
Я був в Іраку в місті Варка, яке розташо­ване на березі Гілли (бурхливій притоці Евфрату). Історик М. Е. Л. Маллован у книзі «Рання Месопотамія і Іран», виданій в Ню Йорку в 1965 році пише, що сучасне місто Вар­ка — це сумеріянське городище Урук. Слово «урук» особливо цікаве. На чолі міста Кіш стояв могутній володар Уру — каґін (Уру-кадин).
22. Вважаю, що слово Урукадин (ім'я во­лодаря) складається з трьох сумеріянських слів — «уру» (ору); в санскриті слово «уру» означає «орана земля», «широка земля». Сло­во «ка» сумеріянське (санскритське і укра­їнське) означає «яка», «який». Слово «дине» у санскриті означає «ділити», «розділювач». Отже — Уру-ка-дин — розділювач ораної землі, або — той, хто орану землю розділює.
На чолі кожного сумеріянського селища сто­яв старшина, якого сумеріяни звали «та­тес», або «патес» в значенні — тато, опікун, кормилець. В епоху творення раннього сан­скриту (десь 20, 15 тисяч років тому) наші далекі предки слова «я», «тя» і «жя» вживали в значенні «їжа» (їда). А також вони звали ту людину, яка приносила «я», «яя», або «тятя». З «тятя» постало слово «тато». Слово «па» во­ни вживали в значенні «пиття» (вода, напи­ток). А також людину, яка знаходила джерело пиття чи приносила пиття, звали «пата», або -«папа».
Від санскритського слова «тата», яке рів­но­значне українському «тато», постало німе­цьке «фатер», англійське — «фадер», датське — «вадер», французьке — «пере», еспанське — «падро», перське — «підер», тохарійське — «па­кар», вельське — «тед», латинське -«патер».
Народи, мова яких не походить із санс­крит­ського кореня, мають свої самобутні означення «тата». Наприклад, по-японському «тата» — «чічі», по-китайському — «чіар»
23. У бібліотеці сумеріянської святині і Бога Ен Лиля (Ін Ліля) археологи знайшли 23 тисячі таблиць (сумеріянських клинописів). В бібліотеках інших святинь Сумерії -дві тисячі, вісім тисяч, двадцять тисяч. Оглядаючи ці бібліотеки, я був зачарований вольовістю (терпеливою наполегливістю) і священнодій­ством їхніх творців.
Ґеорґ Бертін видав у Лондоні «Скорочену граматику мови клинописних текстів» (су­меро-акадську граматику), в якій прийшов до висновку, що сумеріянське слово «лю», яке особливо часто стрічається на клинописах, в англійській мові означає «мен».
Самуел Крамер в книзі «Історія Почи­на­ється в Сумерії», оповідаючи про оригіналь­ність і розвиток клинописного письма, твер­дить, що «сумеріянське слово «лю» репре­зентує англійське «мен».
Сумеріяни у своїх святинях мали напис «ЛЮ ЛЮ РА». Сумерологи устійнили, що ці слова означають «Людина з Людиною Ра­зом». Сумеріянське «ра» значить «разом».
Ґюстон Сміт у книзі «Релігії Людини» вважає, що слово «лел» — це в сумеріян «бо­гиня вірности», «приємности». В санскриті слово «лел» (лю) означає «вірність», «при­ємність», «любов», «чарівність». Воно просто означає характер доброї людини.
24. Санскритське слово «дана» означає те, що й в українській мові — «дана» (давати). «Лю­дина» (особа, що проявляє вірність, лю­бов дає) — так постало слово «людина». В нашому народі є поширений вислів «будь лю­диною» (тобто, будь доброю особою). «Будь­те люди, бо лихо вам буде», — пише Тарас Шевченко.
Самуел Н. Крамер у книзі «Сумеріяни», ви­даній в 1964 році Чикагським університе­том, пише, що «Лелі — так звали сумеріяни музичний інструмент». Музичний інструмент «Лелі» був знайдений археологами в руїнах міста Ур. В музеї Ірак в Багдаді я з особливою цікавістю оглядав його тому, що він оздоблений геометричною орнаментикою, яка сьогодні поширена в Україні (особливо в Гуцулії) і представлена в Київському істо­ричному музеї культуру Мізині.
Наслідуючи сумеріянський музичний ін­стру­мент «Лелі», єгиптяни і греки створили арфу. В оріян єднання танцю, пісні і музики зветься «лі» (ля). В санскриті «ліла» — гра, чарівність, розвага, а «ліла дева» -кохана діва, принцеса. В гіндуїзмі «сад богів» (рай Бога Індри) зветься «ліла». В «Магабгараті» «лал» значить «лялька», «любов», в німців — лібе, в англійців — лав. «Лала» — ім'я принцеси в Індії, «лаліта» — особливо чарівна дівчина.
25. Східні семіти вимовили сумеріянські сло­ва «Ін Лил», як «Бе Ел»: така вимова їм була для їхньої мови зручніша. Згодом вони з «Бе Ела» створили «Ба Ала» чи «Баала» (Ва­ала) в значенні «володар», «пан», (по-гре­ць­кому – «киріус», по-латинському – «домінус»).
Вільям Сміт у «Лекціях про Семітську ре­лігію», виданих Кембриджським універси­те­том в 1927 році, зазначує, що «Характер по­читання Ваала хліборобськими семітами запо­зичений з ранньої віри від хліборобських оріян». Очевидно, він тут має на увазі су­ме­ріян і їхніх кровних братів трипільців (оріян) і їхнього Бога Ін — Лил, та семітів (ста­родавніх фінікійців), які від сумеріян запози­чили не тільки ім'я для свого Бога «Ел», а й хлібо­робські релігійні обряди, про що я ши­ро­ко оповідаю в праці «Великдень Світла Дажбо­жого».
26. Семіти слово «Ба Ал» (Бе Ел) також вживали в значенні «господар», «майстер», «господь». В староюдеїв слово «Ел» поширене в значенні «Ветхий днями», «Я є», «Той, що є». В них Ел став Богом неба, землі, дателем дощу.
У словнику «Марґунім Талмуд Беб-Ел, Єру­шалмі та Мідраші», виданому в 1903 році, зазначено, що «Ел Ул» в юдеїв означений шос­тий місяць. Місяць Ел Ул має 29 днів (він знаходиться між 7 серпнем і 2 жовтнем).
Від «Ел» постали слова «Ілі» і «Елої». «Ілі, Ілі, лама савахтані» (Маттей, 27 46), «Елої, Елої, лама савахтані» (Марко, гл. 15, 34). Си­ро-Халдеї вимовили «лел» (ліл), «елой». Сирійсь­кий Бог із Рас Шамра звався Ел. Сиріяни зображали цього Ела на пишному кріслі у вигляді людини з баранячими рогами на голові — роги мали б символізувати силу провідника стада.
27. В «Новій католицькій енциклопедії», ви­даній в 1967 році Католицьким університе­том Америки, в п'ятому томі пояснюється, що «Ел (Бог), сингулярний (єдиний) іменник, Ел є найстаріше відоме ім'я для Бога, воно вжите в різних формах найбільше майже всіма семітськими народами, як власне ім'я для Бога. В англійському тлумаченні Ел прийнято пояснювати в значенні «Бог».
Пояснюється, що слово «Елогим, божест­венне ім'я найбільш часто вживане в Старому Заповіті, це форма множини Елога». «Елогим не був особливим гебрейським ім'ям Бога», «є докази, що ім'я Елогим було у Фінікії далеко перед тим, як його почали вживати ізраельтя­ни».
28. Отже, слово «Ел» означає «Бог», а сло­во «Елогим» означає «Боги». Відомий люте­ранський письменник — пастор Г. Б. Віттер, тво­рячи словник — пояснення біблійних тер­мінів, помітив, що у старих гебрейських ори­гіналах «Старого Заповіту» гебреї звуть Бога двома іменами — Елогим, а в інших розділах -Ягве. Чому? Тому, що, як устійнює францу­зький бібліолог Жан Астрюк, «П'ятикнижжя Мойсея» були писані двома рабінами. Якщо українець читає в «Біблії» такі слова: «І Гос­подь Бог Елогим сказав», то він повинен зна­ти, що все це в точному перекладі на мову ук­раїнську означає «І Господь Бог Боги сказав».
29. У західніх семітів, наприклад, в ханаан­сь­ких писаннях, зазначено, що «Ела чути з неба». В «Біблії» (1 кн. Мойсея, гл. 32) чита­ємо: «І каже той: Пусти мене, бо вже день зо­ріє. Яков же каже: Не пущу, мусиш благо­словити мене. Рече ж йому: Як на ім'я тебе? Він же каже: Яків. І рече йому: Відтепер буде тобі ім'я не Яків, а ІзраЕл», далі в цій главі зазначено: «Бачив бо я Бога лицем до лиця».
Професор семітських мов Дж. Еді у слов­никові «Святої Біблії» пояснює, що слово «Ізра Ел» в сумлінному перекладі означає «Узр Ела» (Узрив Ела), тобто, як пише Біблія, «узрив Бога лицем до лиця».
30. Професор Дж. Еді має на увазі сан­ск­ритське слово «зра» («зраті»), що в українській мові означає «зрити» (зір). Дієслово «зра» в санскриті також вживається в значенні «варити їжу» (жарити). Є в нашій мові слово «зріти» (в червні ягоди починають зріти) і в значенні «бачити» — «я зрів слабість там, де другі підлість зрять», — пише Іван Франко.
Знаємо ми, що наш Володар Святослав Перший вживав слово «зри» в значенні «зір», у військовій тактиці гіттітів звучали слова «зрі, іті» (з обачністю, вперед).
31. Велична (жодним стародавнім народом неперевершена) самобутня історія сумеріян була більше, як дві тисячі років викреслена з пам'яти і розуму людини. Несправедливість таїться в тому, що на клинописах Ассирії, Вавилону, на сторінках Біблії, Корану, в мітах Халдеї і Греції живуть мислі, почування, закони, обряди, звичаї і богорозуміння суме­ріян, але вони (немеркнучі сумеріянські тво­ріння) приписані не сумеріянам.
Щоб відчути зміст цієї «світової кривди», треба звернутися до такого прикладу: двоє людей все своє життя будували дім поди­ву­гідний, прикрасивши його чудовими оздоба­ми, біля дому створили фонтани, квітучий сад. Старіючи, вони написали книгу про таїни будування; в книзі висловили свої погляди на світ, занотували свої задушевні молитви, клопоти і світлі хвилювання, і ось однієї ночі в їхній дім вторглися мисливці півдикі, жорстокі. Вони вбили власників дому, дім зруйнували і прикидали піском, а все, що було в тому домі, вони присвоїли собі.
32. Сьогодні історики в ім'я совісти історич­ної науки стараються «перепросити» сумеріян, віддати сумеріянам — сумеріянське. У дослідах археологів можна відчути голос сумління: «Вибачте, Перші Мудреці Людства, стався великий злочин не з нашої вини.
Східні семітські кочові племена оточили ваші квітучі поля і мирні міста, грабували вас. Вас було небагато і ви не могли стримати многочисленні навали племен. Одні з вас полягли під оборонними мурами міст, інші пішли на північ і об'єдналися з своїми ро­дичами гіттітами, інші вернулися в роздольні степи предків своїх (в Оріяну (Україну — Кіме­рію). Вторжники, заволодівши вашими гра­дами, присвоїли собі ваші духовні і мате­ріяльні скарби, а ваше ім'я викреслили з списку живих і мертвих людей».
33. Між нашими предками (сумеріянами) і східними кочовими семітами (аккадами, ґу­тіями, халдеями) не було мирного життя. Але не війни вирішили кінець буття сумеріян у Месопотамії.
З родючою землею Сумерії п'ять тисяч літ тому сталося те, що й з Сахарою. Знаємо, що Сахара колись була квітучою країною і люди, які в ній жили, мали, як на той час, розвинену цивілізацію. Але в кліматі сталася «катастро­фа»: вітри занесли поля Сахари пісками, її жителі пішли до берегів Нілу, в країну, яку ми тепер звемо Ітіопією.