. Тьфу! Де чорт упре цього Гервасія, то прямо і рота не роззявляй...
Входе Омелько
з соломою.
Мартин.
Не треба, згоріло! Все згоріло, і мов стара моя душа на тім огні згоріла!.. Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала. Візьми, Омельку, попіл і розвій по вітру!..