Мертва зона

Дехто уже тепер вбачав у Грегові Стілсоні силу, з якою доведеться рахуватись, і то в не дуже далекому майбутньому. Щоправда, він так і не спромігся запустити на Юпітер чи на кільця Сатурна бруд із навколишнього середовища, зате доклав рук до вигнання принаймні двох негідників: конгресмена, що вимощував пір’ячком своє гніздечко, нишком знімаючи навар з платних автостоянок, і одного з помічників президента, який мав схильність до відвідування барів, де збиралися гомики. Його законопроект про нафтове опалення відзначався сміливістю й далекоглядністю, а в тому, як майстерно Грег провів його від першого читання до голосування, вчувалася несхибна рука провінційного самородка. У 1980 році витикатися Грегові буде ще зарано, міркував Джонні, 1984-й стане неабиякою спокусою, та якщо в нього вистачить витримки почекати до 1988-го, якщо він і далі зміцнюватиме свої позиції, а вітер не переміниться аж так, щоб змести геть його ще невкорінену партію, — хто знає, все може статися. Республіканці перегризлися між собою, і коли припустити, що на зміну Картерові прийде Мондейл, чи Джеррі Браун, чи хай і Говард Бейкер, то виникає питання: а хто ж далі? Навіть у 1992 році для Грега ще не буде запізно. Він же порівняно молодий. Атож, 1992-й — цілком імовірний рубіж.

У блокнотах Джонні знайшлося місце й для кількох політичних карикатур. Усі вони зображували Стілсона з широкою, від вуха до вуха, посмішкою і в незмінній будівельній касці. На карикатурі Оліфанта Грег, зсунувши каску на потилицю, котив центральним проходом палати представників бочку нафти з написом «Заморожені ціни», а в кінці проходу, розгублено чухаючи в потилиці, стояв Джіммі Картер; Грега він не помічав, і все явно йшло до того, що Грег його ось-ось зіб’є з ніг. Підпис був такий: «Ану, з дороги, Джіммі!»

Каска… Не знати чому, найдужче непокоїла Джонні каска. Республіканці обрали своїм символом слона, демократи — осла, а Грег Стілсон — каску будівельника-монтажника. У снах Джонні вона іноді набувала на голові Стілсона вигляду мотоциклетного шолома. А іноді — схожої на вугільне відерце військової каски.

2

В окремому блокноті Джонні наклеїв газетні вирізки про пожежу в «Кеті». Він знов і знов перечитував їх, але з якої причини — про те ні Сем, ні Роджер, ні навіть батько й подумати не могли. Екстрасенс прорікає пожежу… «Моя дочка теж загинула б», — зі слізьми вдячності каже мати (ішлося про вдячну матір Патті Стрейчен)… Екстрасенс, що розкрив серію вбивств у Касл-Року, завбачає страшну пожежу… Число жертв у придорожньому ресторані сягнуло дев’яноста… Джон Сміт, за словами його батька, виїхав з Нової Англії, чому — невідомо

… Фотографії Джонні. Фотографії батька. Знімки тієї давньої катастрофи на шосе № 6 біля Клівз-Мілза, ще тоді, коли Сейра Брекнелл була його дівчиною. Тепер Сейра заміжня жінка, мати двох дітей, і в останньому листі Герб писав, що у неї вже з’явилися сиві волосинки. Важко повірити, так само як і в те, що йому самому вже тридцять один рік. Неймовірно, але факт.

Чистий папір навколо цих вирізок ряснів записами Джонні — то були болісні спроби раз і назавжди з’ясувати собі все. Ніхто ж бо не розумів справжнього значення тієї пожежі, її нерозривного зв’язку з куди важливішим питанням: що робити з Грегом Стілсоном?

Джонні записав: «Я повинен щось вдіяти із Стілсоном. Повинен. Справдилося щодо „Кеті“ — справдиться й тут. Поза всяким сумнівом. Він стане президентом і розв’яже війну — чи спровокує її одним елементарним прорахунком, що, зрештою, те саме.

Запитання: яка має бути межа тих заходів, що їх треба вжити?

Візьмімо „Кеті“ за дослідну модель. То цілком міг бути мені віщий знак (боже, я вдаюся до материних слів, але ж інакше не скажеш). Атож, я дізнався, що спалахне пожежа й що загинуть люди. Чи було цього досить, щоб їх урятувати? Ні, не досить, щоб урятувати всіх, бо люди по-справжньому вірять тільки в доконаний факт. Ті, що замість „Кеті“ приїхали до Четсвортів, лишилися живі, але не забуваймо: Р. Ч. влаштував ту вечірку зовсім не тому, що повірив моєму віщуванню. Він дуже відверто сказав чому: задля мого душевного спокою. А сам підсміювався з мене. Повірив він потім. І мати Патті Стрейчен повірила потім

. Потім, потім, потім. Коли ті інші вже загинули чи обгоріли.

Отож запитання друге: чи міг я відвернути нещастя?

Так. Я міг увігнатися машиною в той ресторан і все там потрощити. Або ж міг сам підпалити його, ще надвечір.

Запитання третє: чим мені загрожувало те і те?