Наталка Полтавка

Н а т а л к а. Мамо, мамо! Все для тебе стерплю, все для тебе зроблю, і коли мені бог поможеть осушити твої сльози, то я найщасливіша буду на світі, тілько...

В ы б о р н ы й. А все-таки "тілько"! Вже куда не кинь, то клин. Викинь лиш дур з голови; удар лихом об землю, - мовчи та диш!

Т е р п и л и х а. Так, дочко моя! Коли тобі що і наверзеться на ум, то подумай, для кого і для чого виходиш за возного замуж.

Н а т а л к а. Так я сказала уже, що все для тебе зроблю, тілько щоб не спішили з весіллям.

В ы б о р н ы й. А нащо ж і одкладовать в довгий ящик; адже ми не судді.

Т е р п и л и х а. Да треба ж таки прибраться к весіллю: хоть рушники і єсть готові, так іще дечого треба.

В ы б о р н ы й. Аби рушники були, а за прибори на весілля  не турбуйтеся: наш возний - чоловік, не взяв його кат - на свій кошт таке бундючне весілля уджигне, що ну! Послухайте ж сюда: сьогодня зробимо сватання, і ви подавайте рушники, а там уже умовитеся собі з паном женихом і за весілля. Прощайте! Гляди ж, Наталко, не згедзайся, як старости прийдуть! Пам'ятуй, що ти обіщала матері. Прощайте, прощайте!

Т е р п и л и х а. Прощайте, пане виборний. Спасеть вас бог за вашу приязнь.

(Уходит вместе с выборньм).

Явление 7

Наталка (одна)

Не минула мене лиха година; возний гірше реп'яха причепився. А здається, що Макогоненко до всей біди привідця. Боже милосердний! Що зо мною буде! Страшно і подумать, як з немилим чоловіком весь вік жити, як нелюба миловати, як осоружного любити. Куда мені діватись? Де помощі шукати? Кого просити? Горе мені! Добрі люди, помогіте мені, пожалійте мене! А я од всього серця жалію об дівках, які в такій біді, як я тепер. (Становится на колени и, поднимая руки вверх, говорит), Боже! Коли уже воля твоя єсть, щоб я була за возним, ти вижени любов до Петра із мого серця і наверни душу мою до возного, а без сього чуда я пропаду навіки... (Встает и поет). 

Чого ж вода каламутна, чи не хвиля збила? Чого ж і я смутна тепер, чи не мати била? (2)Мене ж мати та не била - самі сльози ллються;Од милого людей нема, од нелюба шлються. (2)_Прийди, милий, подивися, яку терплю муку! Ти хоть в серці, но од тебе беруть мою руку. (2)

Спіши, милий, спаси мене од лютой напасті! За нелюбом коли буду, то мушу пропасти. (2)

Действие II

Театр представляет прежнюю улицу.

Явление 1

Микола (один).

Один собі живу на світі, як билинка на полі; сирота - без роду, без племені, без талану і без приюту. Що робить - і сам не знаю. Був у городі, шукав міста, но скрізь опізнився. (Думает). Одважусь в пекло на три дні! Піду на Тамань, пристану до чорноморців. Хоть із мене і непоказний козак буде, та єсть же і негіднійші од мене. Люблю я козаків за їх обичай! Вони коли не п'ють, то людей б'ють, а все не гуляють. Заспіваю лиш пісню їх, що мене старий запорожець Сторчогляд вивчив. 

№ 12

Гомін, гомін, гомін, гомін по діброві, Туман поле покриває, мати сина виганяє."Іди, сину, іди, сину, пріч од мене, Нехай тебе орда возьме, нехай тебе орда возьме"."Мене, мати, мене, мати, орда знає, В чистім полі об'їжджає, в чистім полі об'їжджає"."Іди, сину, іди, сину, пріч од мене, Нехай тебе ляхи возьмуть, нехай тебе ляхи возьмуть"."Мене, мати, мене, мати, ляхи знають, Пивом-медом наповають, пивом-медом наповають".

"Іди сину, іди, сину, пріч од мене, Нехай тебе турчин возьме, нехай тебе турчин возьме"."Мене, мати, мене, мати, турчин знає, Сріблом, злотом наділяє, сріблом, злотом наділяє"."Іди, сину, іди, сину, пріч од мене, Нехай тебе москаль возьме, нехай тебе москаль возьме"."Піду, мати, москаль мене добре знає, Давно уже підмовляє, давно мене підмовляє.У москаля, у москаля добре жити, Будем татар, турків бити, будем татар, турків бити".