Новый Мир ( № 8 2011)

Вот несколько цитат из начала, середины и финала самой знаменитой пьесы Подервьянского — «Гамлет, или Феномен датского кацапизма»[48]. Приводим их в оригинале как не вполне переводимые — а примерные русские варианты даем в примечании, причем нарочитые русизмы выделены курсивом:

 

Берег моря. Чути розбещенi крики морських птахiв, ревiння моржа, а також iншi звуки, iздаваємиє різною морською сволотою. Входить Гамлєт, вдягнутий в зручну приємну толстовку і такі ж самі парусинові штани. Гамлєт красиво підперезаний вузеньким шкіряним пояском. Він босий, бородатий і пацаватий. В руках у нього дебелий дрючок.

Г а м л є т. Як остоп…ило купатися мені. Чи, може, іскупатися? Купатись чи не купатись? Б…ські ці питання зайо…ують. <...>

<…>

Г а м л є т. Я же вам сказав, що мститися не можу, бо всі люди — це браття на землі, окрім жидів, татар, масонів, негрів, білорусів, которих я ненавиджу. В цілому я ж гуманіст, не те шо ви, папаша.

 

<…>

Г а м л є т (потихеньку починає тверезитись). Ітоги подвєдьом. Уп…ив тата. І мамку зап…ячив з рідним дядьком. Поп…ив мєбєль ценную, герба національного х…нув. …Усюди смерть, розруха. Не буду більше пити я, хоч, правда, яка розумная цьому альтернатіва? Ех, б…ська Данія! П…ць всім сподіванням…(Гамлєт рве на собі толстовку.)

[49]

 

В русской культуре такой финал был бы трагикомическим выражением экзистенциального ужаса, которым проникнуты «Москва — Петушки», вплоть до «густой, красной буквы „ю”» в последних строках. Но украинской культуре такое мироощущение чуждо: вместо армагеддона у нас — вечное повторение, «опять все то же самое!». Cнова всем надеждам пришли кранты, а разумных альтернатив по-прежнему нет. Ну и ладно.

Возможно, концентрация обсценной лексики смутит нынешнего читателя. Но вспомним, что тексты Подервьянского появились в восьмидесятые годы: автор одним из первых повел атаку на твердыню официоза, решительно бросив в бой полки народного площадного остроумия.