Читаем Нунчі. Корейське мистецтво емоційного інтелекту полностью

Щоб налаштуватися на давні й мовчазні частини мозку, які відповідають за інстинкти, потрібно навчитися певним прийомам, які допоможуть притишити голосну й вимогливу молодшу частину мозку (часом її називають «мавпячим мозком», оскільки вона завжди намагається дотягтися до чогось нового). Саме тому духовні лідери й філософи — від Будди, Ісуса, Марка Аврелія, талмудистів, ранніх католицьких схоластів до Екхарта Толле — закликали людей до медитації, молитов і мовчазливості. Зберігання спокою — найкращий спосіб вправляння в нунчі.

Мовчання — це просто, але аж ніяк не легко. У декого медитація та молитва викликають відразу, і мені не вдалося їх переконати. Проте існують і «світські» методи, за допомогою яких ви можете заспокоїти свідомість, якщо вам не до вподоби релігійні.

Можете вдатися до прийому, який використовую я: відчуваючи, що думки шалено вирують у голові, я подумки повторюю чи перефразовую кожне речення мого співрозмовника під час розмови. Це дає мені змогу не нервувати й не перебивати співрозмовника, а ще людині здається, ніби я уважно дослухаюся до її слів… бо я й справді до них дослухаюся! Слухаючи співрозмовника, ви щонайшвидше здобудете його довіру й симпатію. Річ у тім, що (як іще до мене зауважували багато видатних мислителів) одна з найважливіших людських потреб після потреби в їжі й безпеці — це потреба бути почутим. Більшості людей навіть однаково, чи погоджуєтеся ви з ними, головне — що ви слухаєте.

Блокатор нунчі 3: екстравертивність цінують більше, ніж інтровертивність

З якоїсь причини екстравертів уважають здоровими та щасливими, а от інтровертів — антисоціальними та смутними. Коли в подружжі один екстраверт, а другий — інтроверт, вони можуть часто сваритися, коли до них приходять гості, і це повторюється знов і знов: «Чого ти там ховаєшся, якщо наші друзі тут?» У більшості випадків друзі стають на бік екстраверта й витягають мовчазного товариша з його сховку, щоб він «здійснив свій внесок до спілкування».

Екстравертові в цій ситуації варто замислитися над правильністю своїх припущень. Чому ви так упевнені, що інтроверт ніяк не впливає на настрій присутніх? Якщо відстороненість інтроверта вас бентежить, чому ви вважаєте, нібито це його провина, а не ваша? Чому б вам просто не уявити, що ви зібралися у вітальні XIX століття й усі змушені сидіти саме там, бо це найтепліша кімната в оселі, де кожен може займатися рукоділлям, грати, спати тощо?

Коли випаде нагода, спробуйте поспілкуватися з інтровертом і краще з ним познайомитися. Найімовірніше, він знає більше, ніж будь-хто, про взаємини ваших друзів. Відстороненість інтроверта дає йому змогу зауважити загальну динаміку взаємин усіх присутніх та проаналізувати мову їхніх тіл — а екстраверт може навіть не помітити цього.

Блокатор нунчі 4: гостроязикість цінують більше, ніж «обтічність»

У дитинстві однією з моїх найулюбленіших книжок була дитяча повість Роальда Дала «Джеймс і гігантський персик»[19]. Джеймс, утративши батьків, зустрічає незнайомця. Той дає хлопчикові чарівні крокодилячі язики, але Джеймс випадково впускає мішечок з язиками на землю, і на дереві виростає гігантський персик. У ньому Джеймс подорожує світом з відчайдушною командою величезних комах-­мутантів. Коли персик опиняється неподалік від узбережжя Португалії, на нього нападають акули, проте він занадто великий і круглий, тому акули не можуть його вхопити, і все закінчується добре.

Ця історія завжди нагадувала мені про нунчі. Хотілося стати схожою на гігантський персик Джеймса: він був такий круглий, великий та обтічний, без гострих виступів, за які хтось міг би вхопитися, щоб скористатися ним. Обтічному персику акули не страшні.

Західне суспільство заохочує нахабних, гострих на язик людей. Нічого дивного, адже зухвальці намагаються привернути до себе увагу, тож ми частіше їх помічаємо. Проте гостроязикість призводить до двох наслідків. По-перше, гостра на язик людина може мимохіть образити співрозмовника. По-друге, якщо не тримати язика за зубами, то за нього схопити можуть. І більше не відпустять. Якщо ж ви спілкуєтеся обтічно, розмови у вас гладесенькі-рівнесенькі, голки не підточиш.

І вам не треба кардинально змінювати свою поведінку. Обтічність — це якість, а не вчинки.

Тож як бути «обтічним»? Якщо у вас виникає з кимось конфлікт, не варто відразу говорите перше, що спадає на думку. Насамперед потрібно вдихнути і, перш ніж щось сказати чи зробити, запитати себе: «Що я роблю й чому?»

Маячня якась, еге ж? Проте цей прийом спрацьовує. Неважливо навіть, як ви відповісте на це запитання. Замислившись над причиною своєї поведінки, ви відсторонюєтесь від плину власних думок, зосереджуєтеся на зовнішніх обставинах — і уникаєте загострення конфлікту.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Алхимия человеческого духа
Алхимия человеческого духа

Под «алхимией» автор этой книги, космическая духовная сущность по имени Крайон, подразумевает Новую Энергию, приходящую в последние годы на планету Земля. Это энергия, меняющая мировоззрение людей, а через него — судьбу всего мира. Крайон говорит о новых силах человека и о том, что все мы «стояли в очереди», чтобы быть на этой планете именно в это время! Сможем ли мы действительно измениться? Сможем ли мы на самом деле создавать свою собственную реальность? Безусловно! В третьей книге Крайона Дух говорит с нами как с равными и несет ту же энергию любви, что и во времена зарождения нашей планеты. Он не пугает человечество грядущими катастрофами, но настраивает нас на планетарную творческую работу. Если эта книга напомнит вам тепло родного дома, значит, вы действительно начинаете понимать, кто вы есть на самом деле!

Крайон , Ли Кэрролл

Самосовершенствование / Эзотерика
Мышление разведчика. Почему одни люди видят все как есть и принимают правильные решения, а другие — заблуждаются
Мышление разведчика. Почему одни люди видят все как есть и принимают правильные решения, а другие — заблуждаются

Приходилось ли вам ловить себя на том, что вы выдаете желаемое за действительное, отстаиваете идеи, в которые верите, и защищаетесь от тех, в которые не верите? Если это так, то вам, как и многим, свойственно мышление солдата. Но чтобы принимать правильные решения, нужно тренировать мышление разведчика. Разведчик не бросается в бой. Он выходит, осматривает территорию и возвращается с точными данными. Его главная цель — узнать истину.Люди, мыслящие как разведчики, чаще принимают правильные решения не потому, что они умнее других или знают больше. Просто они вооружены привычками и определенными навыками, которые, впрочем, может освоить каждый. Эта книга для всех, кто хотел бы узнать, как это можно сделать.На русском языке публикуется впервые.

Джулия Галеф

Самосовершенствование