Нунчі. Корейське мистецтво емоційного інтелекту

Власне, гра ґрунтується на лічбі. Один із гравців (неважливо хто, кожен вибирає сам) вигукує: «Один!», швиденько встаючи та знову сідаючи. Після цього хтось іще кричить: «Два!», устаючи й сідаючи. І так далі. Хто вибрав число останнім, той програв. Той, хто повторює число, яке щойно хтось уже вигукнув, теж програв. Якщо двоє гравців підводяться й вигукують те саме число одночасно, вони обидва програли, навіть якщо це число правильне. Гра продовжується, доки не залишається один гравець — він і перемагає.

Ця гра цілковито залежить від нунчі. Щоб перемогти, ви маєте діяти швидко й ошукати суперників. Наприклад, якщо хтось уже збирається підскочити, ви можете податися вперед, ніби зараз устанете. Так ви можете спантеличити суперника, і він назве неправильне число.

«Мук-джі-па»

«Мук-джі-па» — різновид гри, популярної в західній культурі під назвою «камінь-ножиці-папір», проте з деякими важливими відмінностями. Дослівно в перекладі «мук» — це камінь, «джі» — це ножиці, а «па» — папір. (Цікаво, що в англійськомовній культурі у назві гри відрізняється послідовність елементів: англійською вона називається rock-paper-scissors, тобто «камінь-папір-ножиці».)

Різниця між грою «камінь-ножиці-папір» і «мук-джі-па»

1. У грі «камінь-ножиці-папір» обидва гравці грають в атаці, у них однакова мета: вони намагаються вибрати переможний жест. Камінь ламає ножиці, ножиці ріжуть папір, папір накриває камінь. А от у «мук-джі-па» один грає в атаці, а його суперник — у захисті. Обидва намагаються вибрати не той жест, який дає перевагу над суперником, а той самий, що й у суперника (якщо грати в атаці), або інший, ніж у суперника (якщо грати в захисті).

2. Коли в грі «камінь-ножиці-папір» обидва гравці вибирають той самий жест, вважається, що вони зіграли внічию. У «мук-джі-па» в разі однакових жестів з обох боків виграє той, хто грав у атаці, а програє той, хто грав у захисті.

3. Гра «камінь-ножиці-папір» завершується, коли один з гравців вибирає жест, який бере гору над жестом суперника. Наприклад, якщо гравець А вибирає папір, а гравець Б — ножиці, Б виграє і гра завершується. У «мук-джі-па» результат «папір-ножиці» не означає перемогу гравця з ножицями. Він означає, що в наступному раунді А має грати в захисті, а Б

 — в атаці. Гра не завершується, доки обидва гравці не виберуть той самий жест (наприклад, і А, і Б виберуть ножиці).

4. Гра «камінь-ножиці-папір» зазвичай завершується миттєво. Наприклад, якщо в першому раунді один гравець вибирає камінь, а другий — папір, папір перемагає. Гра триває лише один раунд. На противагу цьому, «мук-джі-па» може тривати багато раундів поспіль, перш ніж обидва гравці виберуть той самий жест.

5. Щоб ускладнити гру в «мук-джі-па», гравець в атаці мусить вигукувати позначення свого жесту («Мук!», «Джі!» або «Па!»), а от гравець у захисті має мовчати.

6. Гра «камінь-ножиці-папір» значною мірою залежить від випадковості, а от «мук-джі-па» переважно залежить від нунчі.

Ключ до перемоги в «мук-джі-па» — правильний прогноз щодо того, який з трьох жестів вибере ваш суперник.

Оскільки обидва гравці вибирають жести одночасно, ви маєте покладатися на нунчі, щоб спрогнозувати дії суперника.

Гравець зі швидким нунчі з виразу обличчя, реакцій і мови тіла може зрозуміти, який жест вибере супротивник. Крім того, він може помітити певну послідовність у діях іншого гравця.

Наприклад, відомо, що новачки в грі «мук-джі-па» мало коли використовують той самий жест двічі поспіль і майже ніколи — тричі. Досвідчений гравець це знає й користується перевагою.

Недосвідчені гравці зосереджуються на руці суперника. Управний гравець про це знає й зумисне спрямовує руку так, щоб суперник помилився, останньої миті змінюючи жест: наприклад, гравець виставляє руку горизонтально, створюючи враження, ніби зараз він вибере папір, а потім повертає зап’ясток, вибираючи ножиці. Досвідчений гравець дивиться на все тіло суперника, а не лише на руки.

Дуже вправні в «мук-джі-па» дітлахи, з якими я росла, мали швидке нунчі, і цей хист, вочевидь, вплинув на їхнє життя в подальшому.

(Утім, маю зізнатися: я відмовлялася з ними грати.)

Подяка

Зазвичай наприкінці книги автор пише: «Ця книга не з’явилася б, якби не редактор Х», і в моєму випадку це дійсно так — на всіх рівнях. Дозвольте висловити щиру вдячність Сарі Ріґбі (Sarah Rigby), Джонові Сициліано (John Siciliano) і Піппі Райт (Pippa Wright) із видавництва Penguin Random House за те, що вони чудові наставники, геніальні редактори й загалом надзвичайно приємні люди. Низький уклін Піппі за її неперевершені літературні інстинкти — і за те, що благословила цей союз автора й теми. Джон, моя споріднена душа, таємна зброя й натхненник цього проекту, завжди безмірно підтримував мене своїм гумором, сповненими нунчі порадами та стратегічним мисленням.