Пусть миром правит любовь

Вузенька стежинаВеде до води,Босими ногамиЯ іду туди.З неба світить місяць,Зорі навкруги,В травах кольоровихВітерець затих.Сонно плескае водаВ місячному світлі,Ніжним дотиком своїмВ хвильові просвітки.Край неба заграеЗолотим промінням,Тихо сходить сонцеВ небесні обійми.Зависае навкругиПолоса тумануІ вирують звідусільПахощі дурману.Радість терпка як виноТіло огортае,На чарівних струнахДля душі скрипка грае.Вранішня росаВисохла на сонці,

Закувала зозуленькаПід моїм віконцем.Закувала зозуленькаЗрання на калині,Тай заграла сопілочкаПри погожій днині.

Гіркий присмак любові

В”еться стрімка стежинаСеред білих снігів,Гіркий присмак калиниНа усміхнених вустах твоїх.Заколисані діброви,Наполохані тіні в гаю,Сніговій заметіліВітри саван снують.Місячним сяйвом уквітчаніНебо і зірки,Та не любов”ю, а похіттюБлищали очі твої.Біла хурделиця кружляе,Сліпить очі,Прагнуть поцілунківВуста дівочі.Каркання ворониПривело до тями,Різдвяні АнгелиМахнули крилами.

Похапцем побіглаПрямо через сніги,Колір калини гіркоїНа щоках горить.Пригадалась чомусь стежинаЩо вела до тих гаїв,Смак гіркої калиниНа тонких вустах твоїх…Нам не судилосяБути в парі,Ти вже в небеснім краї,Та твої очі каріЗнову наснились мені.

Зустріч

Трандафір цвіте все літоВ мами під вікном,Здибалися двоеВ полі за селом.Де росли ромашки білі,Пахло чебрецем,Вітер коси заплітаеВербам похапцем,Там пливлиТумани сині,Зорі падалиВ траву,

Хлопець дівчині шепоче:“Я тебе люблю”.Мак червонийКрасить щоки,Ніжнії вуста,Опустила долі очі:“Я тебе теж, да”.Цілувалися неграбно,Але від душі,Розлетілися цілункиЛистям по межі,Відцвіли ромашки в полі,Цвіт троянд опав,Порошить снігом по воліВічний зорепад…

Пам”ять серця

Закувала зозуленькаВ саду на калині,Накукуй років багато,Каже їй дитина.Ніжиться природаВ сонячних проміннях,Плескае вода в ставуВ золотих обіймах.Закувала зозуляВ саду на горісі,Закрутився вітрогонець

На батьківській стрісі.Мие лапку кіт на ганку,Щуриться на сонці,Усміхнену дівчинонькуДоля жде у чужій сторонці.Ой кувала зозуленька,Кувала, кувалаДовгих 65 роківЇй нарахувала.Скрипка грае,Серце крае,Матусині сльозиВітром протирае.Листям осінь закружляеДолю доганяе,Відлетіла зозуленька,Більше не кувае.Рясні зорі вкрили небоВ місячному світлі,Порошить снігом поволіВ морозному повітрі,Замітае снігом стежкуДо батьківського дому,Пам”ять серця зберігаеЗозулину нагороду.

Ранняя зима