Омар Хайям

Рубаї

1

Цей гордий небосхил, байдужий лиходій,Ще жодному із нас не підживляв надій:Де знайде зігнуту під тягарем людину,Іще один тягар він накидає їй.

2

Ні, не гнітять мене перестрахи й жалі,Що вмерти мушу я, що строки в нас малі:Того, що суджено, боятися не треба.Боюсь неправедно прожити на землі.

3

Як жалко, що мені, прихильнику вина,Дістався цей калам* і келія тісна!Ти висох молячись, а я в шинку промок.Зате для мокрого й геєна не страшна!

* Очеретяне перо.

4

Коли єство моє ліпив Творець із глини,Зарані відав він про всі мої провини.Якщо від нього й гріх, чому мене він хочеВ день суду ввергнути в палаючі глибини?

5

Настало свято. Злих думок воноНемало зборе.Підчаший ллє у піалу вино,Ясне й прозоре.Намордник посту, молитов обротьЦе свято знімеІз тих ослів, що ждуть його давно…О горе, горе!

6

Єсть бик у небесах, Волосожаром зветься;Є й під землею бик, що бачить не дається.Хто ж оком розуму погляне, той помітить,

Що посередині табун ослів пасеться.

7

Недоброзичливість ніколи не моглаУзяти верх: до злих вертались їх діла.Я зичу благ тобі — ти зла мені бажаєш:Ти благ не діждешся, я не побачу зла!

8

Шукай людину скрізь: на бідному постої,У закутку нужди і в пишному покої.Одна душа жива за сто Кааб дорожча!Чому ж ідеш до них? Шукай душі живої!

9

Коли у небуття і ймення наше кане,Не згасне сонечко у небі полум'яне.Нас не було, та світ не був від того гірший;Він не погіршає й тоді, як нас не стане.

10

Хіба не дивно, що пани чиновні,

Самим собі нудні, хоч горді зовні,До кожного, хто здирство зневажає,Такого пишного презирства повні?

11

У кого кожний день в запасі півкоржа,У кого свій садок і хата не чужа,Хто в рабстві не родивсь і сам рабів не має,У того світлий зір і радісна душа.

12

О світе! Знаєш сам, які твої діла!Сидиш недвигою у башті гніту й зла!Одним добро даєш, а іншим — лихо! ТількиЦе й знаєш ти, осел! Ні, гірший від осла!

13

О Доле! Бідний нам ти приділяєш пай!Звільни ж мене з тенет, за ворога не май!Якщо ти з дурнями й низькими накладаєш, —Ну що ж, тоді й мене за йолопа вважай!

14

Ті, що поклони б'ють, наслідують ослам,Бо служать шахраям, шахрайський возять крамІ найдивніше те, що під покровом віриЖивуть кафірами* і продають іслам!

* Кафір — «невірний» у мусульманському світі.

15

В Каабі, в капищах, — дух рабства і покори.Співають рабству гімн церковні дзвони й хори,Міхраби*, храми, хрест — та це ж усе ознакиТерпіння рабського, його міцні підпори!

* Міхраб — заглиблення в стіні мечеті.

16

Ви думкою найвищого сягнули,Про Всеблагого теревені гнули,А в тайне прозирнути не змогли:Налепеталися — й навік заснули.

17