Читаем Таємниця двох океанів полностью

До Горєлова і Ромейка, які були в цей момент у камері балонів, перший удар дійшов, трохи послаблений віддаллю, та все ж круто нахилена підлога збила їх з ніг на ряди міцно пригвинчених до своїх фундаментів балонів, що стояли кругом. Наступний удар підкинув їх угору і вбік, на вільну від балонів площадку, і вони в темряві покотилися вздовж перебірки під стальним дощем падаючих інструментів та запасних частин. Ромейко скрикнув від болю — щось попало в нього. Горєлова вдарило зразу в груди і в голову, захопило дух, перед очима в тумані закрутилися, як каруселі, червоні лампочки, що спалахнули на щиті. «Аварія… дюзи…» промайнуло у нього в голові. В наступний момент, зірвавшись на ноги, він хоч і вдарився плечем та головою об перебірку, але неясна радісна думка заглушила біль: «Задній хід… Центральний пост працює… Управління діє…» Відчайдушним зусиллям волі він випростався на підлозі, що вирівнялася. «Світло!..» Світло!..» Десь тут поблизу була шафка з автономними акумуляторами. У тьмяному червонуватому сутінку Горєлов зробив два кроки, простяг руку і зразу намацав шафку. Лампи спалахнули. З підлоги підводився Ромейко — маленький, блідий, з безсило повислою лівою рукою. Глянувши на розгублене обличчя Ромейка, Горєлов раптов відчув приплив несподіваної енергії та відваги.

— Маску й рукавиці! — голосно крикнув він.

Від різкої команди Горєлова Ромейко здригнувся, випростався й мовчки оглянувся. Зірвавши правою рукою з перебірки біля себе газову маску з прив'язаними до неї на довгих шнурах жаронепроникними рукавицями, він простягнув їх Горєлову. Горєлов схопив маску, підніс до обличчя, намагаючись натягнути на себе, як раптом камеру наповнив знайомий владний голос:

— Слухати команду! Всі по місцях! Включити струм автономної мережі! Електрикам дати струм носовій гарматі! Механікам — полагодити ходові дюзи номер дванадцять і сімнадцять. Спокій! Підводний човен не пошкоджений! Сигнальна сітка й сітка управління справні!

Застигши на місці, Горєлов і Ромейко жадібно вслухалися в цей голос, у ці слова, що повертали стривоженим серцям людей спокійну впевненість.

— Живемо, Ромейко! — весело крикнув Горєлов, витираючи рукавом кров з обличчя. — Заспокойтесь — ідіть за мною! Будете погано себе почувати — зараз з'явиться Козирєв, змінить вас. Скажіть йому, щоб подав мені труби номер дванадцять і сімнадцять. Все в порядку! — сміючись закінчив він.

Він натягнув маску, захопив відкладені інструменти та матеріали і натиснув кнопку е задній перебірці. Двері відсунулися вбік. Горєлов нахилився і ступив у відкритий чорний отвір. Двері за ним зараз же засунулись. В непроглядній пітьмі Горєлов намацав біля дверей шафку автономного освітлення і включив світло. Довга, склеписта, звужена в напрямі до корми камера була наповнена густим сплетінням тонких гарячих труб, якими направлялися гази з балонів до дюз. Звиваючись, як вуж, в нестерпній жарі, Горєлов пробирався до труби номер дванадцять. Він швидко натягнув рукавиці, знайшов трубу, відшукав на ній тріщину, утворену від стрясіння підводного човна, і з веселим завзяттям взявся до роботи… Прослизнувши назад, вставив у шафку з акумуляторами вилки від електроінструментів. За допомогою їх відгвинтив один кінець труби, потім другий і, підхопивши відпалу трубу, штовхнув її по підлозі до вхідних дверей. Якраз у цей момент двері розчинилися, показалася кремезна постать Козирєва в масці. Козирєв мовчки подав Горєлову нову трубу, яку той почав відразу ж установлювати замість пошкодженої.

Через десять хвилин з камери балонів, стоячи перед мікрофоном, прикріпленим до перебірки, і витираючи з обличчя піт, кіптяву й кров, Горєлов доповідав:

— Товаришу командир! Дюзи номер дванадцять і сімнадцять полагоджені й готові до роботи!

— Що? Вже?! — почувся здивований голос капітана. — Що довелося лагодити?

— Замінені дві пари пошкоджених труб новими, полагоджені клапани автоматичного розподільника.

— Прекрасно, товаришу військінженер!.. Висловлюю вам подяку за швидку й чітку роботу в аварійних умовах…

* * *

Марат мчав по коридору, в кожному відсіку доторкуючись на бігу до акумуляторних шафок автономної сітки і залишаючи за собою яскравий слід спалахуючих ламп. За Маратом неслися з червоного кутка люди з блідими, стривоженими обличчями.

Розкриті пащі люків швидко проковтнули людей, і в коридорі залишилися тільки зоолог і Цой у білих халатах; вони поспішно прямували в госпітальний відсік.

З репродуктора пролунав голос старшого лейтенанта Богрова:

— Товаришів Лордкіпанідзе і Шелавіна — до капітана, в центральний пост!

В центральному посту, освітленому трохи тьмяніше, ніж завжди, зоолог і Шелавін побачили капітана, старшого лейтенанта Богрова та лейтенанта Кравцова. Біля щита управління сидів старший лейтенант. Лейтенант напівлежав у кутку, в кріслі, він був блідий, чоло його було перев'язане носовою хусточкою з кривавою плямою біля правого виска, по щоці під бачками повзла цівка крові.

Перейти на страницу:

Похожие книги

На исходе ночи
На исходе ночи

Заглавная повесть книги посвящена борьбе сотрудников органов госбезопасности с уголовно-политическими антисоветскими бандами, действовавшими в Молдавии в первые послевоенные годы. В своей работе автор использовал материалы из архива КГБ МССР, а также беседы с чекистами — непосредственными участниками событий.Повести «Когда цепь замыкается» и «Ангел пустыни», а также рассказ «Талон к врачу» посвящены ответственной, полной опасности деятельности работников милиции. Обе повести отмечены дипломами на Всесоюзных литературных конкурсах MBД СССР и Союза писателей СССР.Свои впечатления от поездок со Англии и Испании Евг. Габуния отразил в путевых заметках.

Алексей Александрович Калугин , Вячеслав Михайлович Рыбаков , Евгений Дзукуевич Габуния , Иван Фёдорович Попов , Константин Сергеевич Лопушанский

Фантастика / Приключения / Детективы / Путешествия и география / Прочие Детективы
«Лахтак». Глубинный путь
«Лахтак». Глубинный путь

…Как много трудностей пришлось преодолеть экипажу «Лахтака» прежде чем они смогли с честью завершить свою экспедицию! Отважные исследователи неуклонно шли к своей цели, героически борясь с происками врагов и мужественно преодолевая стихийные бедствия. Командой «Лахтака» на ее трудном пути руководил штурман Кар. Образ этого мужественного патриота, волевого, гуманного и скромного, — несомненная удача автора… Основное ядро действующих лиц романа «Глубинный путь» — пламенные советские патриоты, люди большого размаха, умеющие мечтать и претворять свои высокие мечты в реальные дела. Инженеры Макаренко, Самборский, доктор Барабаш, академик Саклатвала — все они живые люди, способные на глубокие чувства… СОДЕРЖАНИЕ: «Лахтак». (1935) Роман. Перевод Бориса Слуцкого Глубинный путь. (1948) Роман. Перевод М.Фресиной Рисунки А. Лурье

М. Фресина , Николай Петрович Трублаини

Фантастика / Приключения / Морские приключения / Путешествия и география / Научная Фантастика