Украина, чи навчають нас уроки истории? (СИ)

Т.Г.Шевченко брав з "тор Русв" цл картини. Нщо, окрм Ббл, не мало тако сили над системою думок Шевченка, як "сторя Русв"(М.Драгоманов).

ми продовжимо розглядати сторичну долю Украни через призму "стор Русв" Г.Кониського.

Вн пише:

"...Частина Слов*янсько земл,що лежить од рчки Дунаю до рчки Двни од Чорного моря до рчок Стиру, Слуз, Березини, Днця, Сви, дстала назву Русь, а народ, що на нй прожива, названо Русами Руськими взагал.

Згодом таж сама земля подлилась назвою на Чермну, або Червону, Русь-за землею, що родить барвн трави та чернець у краю полуденному, на Блу Русь -за великими снгами, що випадають у сторон пвнчнй".

В предыдущих своих работах по истории Украины я особо подчёркивал как проблему украинцев изначально-проблему протекционизма. Начиная от татаро-монгольского нашествия, украинцы, осбенно элита, не нашли в себе силы оставаться со своим народом и выживать в тех условиях вместе. Нет. И тогда не сработал инстинкт самосохранения нации, а сработал инстинкт самосохранения себя-любимого. Об этом и пишет далее Г.Кониский.

"1238 р.- нашестя вйною Мунгальских Татар.

Князвства Мало Рос, зазнавши в пору нашестя Батия його Татар року 1240 бльшо поразки, анж нш. Дехто з князв, найвизначнш родини з небагатьма Князвськими смействами вдйшли в сусдн князвство Литовське, , там перебуваючи, чимало з них спорднилися з панвними та вельможними родами тамошнми з допомогою такою подвигнули Литовського володаря Князя Гедимна визволити хню землю од зверхност Татарсько злучили з свою державою пд одне право начальство.

Тому Гедимн Князь року 1320-го, прийшовши в меж Малоросйськ з вйськом свом Литовським, з*днаним з Руським, вигнали з Малорос Татар, перемгши х у трьох битвах на останнй, головнй, над рчкою рпнь. По тих перемогах поновив Гедимн правлння Руське пд начальством вибраних од народу осб, а над ними поставив намсником свом з Русько породи Князя Ольшанського.

Малорося, перебуваючи в повному днанн з Князвством Литовським, зробила Князвству сьому велик важлив послуги.

Коли Литовське Князвство року 1386-го через Князя свого Ягайла, з*дналося в одну державу з Королвством Польським через одруження Князя цього з Гедвигою, Королевою Польщ, то й Малорося, пд давньою назвою Рус, об*дналася тод разом з Литвою в Королвство Польське на трактатах, що рвномрно всм трьом народам служили пд назвою Пакта Конвента. Були встановлен в трьох тих нацях три рвн Гетьмани: коронного Польського, другого-Литовського, а третього-Руського.

Для резиденц Малоросйського Гетьмана призначено мсто Черкас.

Провенцйний же подл земл був на воводства повти, Руських воводств засновано тод чотири: Кивське, Брацлавське, Волинське та Чернгвське.

Галичина не належить до складу злуки Малорос з Польщю, бо вона псля Батия з Татарами псля виснаження винищення Князв тутешнх переходила спершу з рук в руки то до Угорських, то до Польських Королвств, нарешт дсталася зовсм Польщ. Король Польський Казимир 3-й, або Великий, 1339 р. заволодв безперешкодно (видлено мною-З.В.М.) чильним мстом Львовом всю тю краною, приднав до Польщ подлив тод ж на губерн. Або воводства".

Берестейська Уня. Уня вигадана в Рим Папою Климентом 8-им.

пскопи Руськ та Митрополит хнй Кивський Михайло Рогоза з багатьма Архимандридами та Протопопами року 1595-го були запрошен найулеслившим чином до мста Бреста Литовського на раду Братерську. Названо це збрання Духовним Грецько Церкви Собором. Нунцй Папський закликав його до диноврства.

Духовенство Руське, спокусившись закрпаченням для себе аж такого числа свох спввтчизникв та чад духовних не турбуючись антрохи про обов*язки сво перед Богом, перед спльною Церквою перед народом, що х обрав, пдписали угоду про Уню присягою те ствердили. сих зрадникв було всм пскопв один Митрополит Рогоза з Архимандридами й Протопопами.

А не спокушених пскопв вистояло лише три. С муж заперечували тому соборищу, противилися йьому.

Псля цього Уряд Польський дав наказ Гетьманов Коронному зайняти Малоросю вйськами Польськими, ввести в ус мста гарнзони заборонити найсуворше чинам козакам мати елекцю на вибр Гетьмана, а Духовенству Руському, яке щойно повернулося з Собору Брестського, сприяти всляко у навертанн церков та народу до Ун. Духовенство почало цю роботу окружними посланнями своми до всх церков та народу.

Вйська Польськ, дставши наказ допомагати Духовенству при запровадженн ним ун, виконувати те ретельно, змушували народ клякати в церкв бити себе в груди по римському.

1597-го р. настав час посилати до Варшави Депутатв на Сейм Великий, або головний.

По призд Гетьмана Депутатв у Варшаву першо ноч заарештован вони на квартирах повержен тод ж у пдземну в*язницю, оголосивши м вину гнобителв ври Христово, посадили живцем в мдного бика палили бика того малим вогнем деклька годин.Тла замучених в тому биков спалено на попл. Таке жорстке нелюдське варварство вигадано Римським Духовенством.