Украина, чи навчають нас уроки истории? (СИ)

Серг╕й Дацюк стверджу╓, а я з ним погоджуюся: для вс╕х людей з нац╕ональними ╕люз╕ями - ц╕нн╕сний потенц╕ал нац╕╖ нульовий. На м╕сце нац╕й в структур╕ ц╕нностей постають республ╕ки, що поступово перетворюються на орган╕зован╕ громади. Для цього з"явився новий механ╕зм об"╓днання в громади - через мережевий чинник. Основною пол╕тичною формою об"╓днання Укра╖ни ма╓ стати не "нац╕я" , а "республ╕ка". Республ╕ка поглина╓ нац╕ю, бо вона в тому числ╕ займа╓ться ╕ мовою, ╕ культурою, але окр╕м того ще безл╕ччю ╕нших сп╕льних для ╖╖ громадян речей. Р╕зниця м╕ж нац╕╓ю ╕ республ╕кою в тому, що нац╕я пост╕йно апелю╓ до традиц╕╖ ╕ переважання титульно╖ етн╕чност╕, а республ╕ка пост╕йно ставить ╕ переосмислю╓, що таке ╓ сп╕льна р╕ч сп╕льноти ╕ як ╖╖ потр╕бно реал╕зувати. Республ╕ка динам╕чн╕ша ╕ б╕льш зор╕╓нтована на майбутн╓, н╕ж нац╕я. ╤ в цьому сенс╕ ми ма╓мо говорити про моб╕л╕зац╕йний ц╕нн╕сний та ел╕тарний республ╕кан╕зм.

До жалю, як в ╕сторичному минулому, так ╕ зараз, вся наша ел╕та зор╕╓нтована на зовн╕шн╕й протекц╕он╕зм (╕дея протекц╕он╕зму), тобто передача безпекових ╕ управл╕нських функц╕й наднац╕ональним ╕ наддержавним утворенням (в даному раз╕ - спод╕вання на входження в ╢вросоюз, а ╕нш╕ - в ╢враз╕йський союз) ╕ на власне приватне збагачення на збиток публ╕чному. Рос╕яни вважають Укра╖ну недодержавою через те, що сусп╕льство в Укра╖н╕ важить набагато б╕льше, н╕ж держава. Пер╕одично в ╕стор╕╖ зазнавали руйнування в╕д цив╕л╕зац╕йних дисбаланс╕в поруб╕жних цив╕л╕зац╕й. Укра╖на виробила ст╕йк╕ соц╕альн╕ структури сусп╕льства, бо держава повсяк час була чужа ╕ ворожа до сусп╕льства.

Ел╕тарний потенц╕ал нашо╖ нац╕╖ ╓ також нульовим, бо якщо ел╕та не може зад╕яти "нац╕ю" н╕ для моб╕л╕зац╕╖ п╕д наявн╕ ц╕нност╕, н╕ для створення нових ц╕нностей, то нав╕що взагал╕ ел╕т╕ поняття "нац╕╖" ╕ взагал╕ ця ел╕та? Революц╕я 2014 р. виходила з просто╖ ц╕нност╕ - вона п╕дн╕мала планку прагнень для ел╕ти, яка цьому усп╕шно пручалася ╕ залишилася на тому ж р╕вн╕.

В такому випадку "нац╕я" не може прислужитися нам щодо будь - якого загальноукра╖нського ╕нтеграц╕йного вибору.

Укра╖на завжди розглядалася як в╕чний фронтир (Фронти́р (англ. frontier - "граница, рубеж") дек╕лькох цив╕л╕зац╕й - ╓вропейсько╖ (католицько╖ та протестантсько╖, рос╕йсько╖ (православно╖), турецько - арабсько╖ (╕сламсько╖) ╕ нав╕ть ╓врейсько╖ та тюркських коч╕вницьких.

Життя фронтира характеризу╓ ╕ндив╕дуал╕зм, самодостатн╕сть, самозахист. Водночас оск╕льки укра╖нська ел╕та повсякчас в ╕стор╕╖ приставала в т╕ чи ╕нш╕ ╕нтеграц╕йн╕ геопол╕тичн╕ об"╓днання, самодостатн╕сть та самозахист Укра╖ни завжди страждали. ╤ про суб"╓ктивн╕сть Укра╖ни за таких обставин не йшлося.

Укра╖на поки що не може вважатися незалежною кра╖ною, тому що ╓вропейський виб╕р вона зробила п╕д тиском обставин. В╕льний виб╕р це не просто д╕я. В╕льний виб╕р це окремий пер╕од, а щодо кра╖ни - це окремий ╕сторичний пер╕од. Якби Укра╖на в╕дмовилася в╕д Митного Союзу, пот╕м витримала розрив економ╕чних стосунк╕в з Рос╕╓ю, виграла в╕йну з Рос╕╓ю, ╕ лише пот╕м, через рок╕в 5 - 10 , зробила б виб╕р на користь ╢вропейського Союзу, це було б незалежне р╕шення кра╖ни. А так Укра╖на просто переходить в╕д б╕льш слабкого геопол╕тичного л╕дера до б╕льш сильного. Але вступаючи в ╢вропу, укра╖нц╕ не повинн╕ бути ╖й н╕чого винн╕. Укра╖на не ма╓ бути як б╕дний родич.

Кр╕м всього, ми пережива╓мо довгий пер╕од колон╕ального ╕снування. Чи зможемо ми подолати цей синдром? Для цього необх╕дно будувати постколон╕альну ╕дентичн╕сть, яка повинна бути побудована на змоз╕ захиститися в╕д метропол╕╖.

До жалю, ми зараз намага╓мося зв╕льнитися з одн╕╓╖ суб╕дентичност╕ - васала Рос╕╖, ╕ потрапити одразу у ╕ншу суб╕дентичн╕сть - васала Об"╓днано╖ ╢вропи ╕ васала США.

╤нтеграц╕я Укра╖ни в ╢вропу це не в╕льний виб╕р, в╕н не продуманий у окрем╕й ╕сторично тривал╕й ситуац╕╖ геопол╕тично╖ незалежност╕. Саме ця обставина робить неможливим захист укра╖нсько╖ ╕дентичност╕ в ситуац╕╖ переходу в╕д одн╕╓╖ ╕нтеграц╕╖ до ╕ншо╖.

Укра╖на ма╓ пройти шлях в╕д суб╕дентичност╕ до ╕дентичност╕, в╕д ╕нтеграц╕╖ до дез╕нтеграц╕╖, але свою внутр╕шню дез╕нтеграц╕ю винести назовн╕.

З ким ╕ з чим воюють укра╖нц╕?

Укра╖нц╕ воюють з ╕мпер╕ями, "совками", ол╕гархами та ╖х приб╕чниками. А в╕дстоюють сво╖ ц╕нност╕ - ╕ндив╕дуальну свободу, миролюбн╕сть, працелюбн╕сть. ╤ндив╕дуальна свобода завжди ╕сторично вважалася найб╕льш значимою, на в╕дм╕ну в╕д Рос╕╖, де найб╕льш значимими вважалися завжди ц╕нност╕ групов╕, державн╕, ╕мперськ╕. ╤мпер╕я знищу╓ свободу, перетворюючи громадян на п╕дданих, в╕льну працю на служ╕ння, миролюбн╕сть на м╕л╕тарну експанс╕ю. В Рос╕╖ нема громадян, там ╓ п╕ддан╕. В Укра╖н╕ нема п╕дданих, а ╓ громадяни. В╕дтак укра╖нське прагнення до ╕ндив╕дуально╖ свободи в принцип╕ не по╓днуване з ╕мперським п╕дданством.

Укра╖нська миролюбн╕сть в принцип╕ не може уживатися з ╕мперською агресивною пол╕тикою.

Що стосу╓ться в╕йни ╕з "совками".