Украинка против Украины

В небі ми жодного доброго батька не маєм;Ну що ж такого!Тут, в світовій заметні, проживаєм, як знаєм,Хоч і без нього.З того ж усього,Що я з побожних філософів міг прочитати,Навіть собаці нічого не може принадою стати.Був би хто-небудь отам в небесах,Чи ж він стерпів би, щоб в нього в очахТак без жалю, так пекельно-завзятоЛюди і звірі всі вкупі боролись,

Гризлись зубами, труїлись, кололись,Мучились з розмислом, тонко, завзято?Батьківське серце того б нестерпіло,Бурею-гнівом воно б закипіло,Тисячострілий перун би на землю злетівІ повбивав би усіх ненаситних катів.

Такую логику можно назвать железной: 1) люди совершают бесконечные преступления; 2) если бы Бог существовал, то обязательно «повбивав би катів»; 3) а если не убивает, то Бога нет.

Доказательство закончено. Даже не начавшись. А начать можно было бы с первого братоубийцы Каина и его наказания. «И сказал ему Господь: за то всякому, кто убьет Каина, отмстится всемеро. И сделал Господь Каину знамение, чтобы никто, встретившись с ним, не убил его. И пошел Каин от лица Господня…» (Бытие 4:15). Почему же Он не убил Каина? Ответ готов: «Потому что Бога нет». И далее в Библии Бог ведет себя так же «непоследовательно». Почему так? «Потому что Бога нет». А кто есть? Только человек, который со своей «логикой» желает устроиться без Бога:

…Може, гадаєте: «він нам затеєВ іншому світі віддячить зазлеє,І за страшне на землі бідуванняНа небесах він нам дасть раювання?

О, хоч би навіть могли на тім світіВсі ті замучені люди ожити,Певне б, сказали: „Спасибі за жарт!Вдруге сього починати не варт!Все вже минуло. Нема що журитись.Краще заплющитись, щоб не дивитись.Ще тута знову де візмуться люде,Зново біймання нещиреє буде…Ні, вже кладіть мене краще в труну,Там я принаймні спокійно засну!“Поки живеш ти, то треба, щоб знав,

Що, як життя своє прокалатав,Досить тяжкої роботи!Добре, коли ти упевнився втім,Але при тому не втратив зовсімДуха величності й цноти.Тільки в душі, що за ціле життяНе заглушила в собі до людей співчуття,Що вкупі з іншими, смілоРобить великеє діло,Сорому й страху не знає, —В ній тільки бог пробуває.

Такое воззрение называется "человекобожие": пока живет человек — живет и его "бог"; человек умирает — его "бог" умирает вместе с ним.

Однако форма этих стихов переводчице не понравилась: "Признаюсь Вам, що немецькі вірші мені не подобаються по формі, важкі вони і занадто німецькі… Краще їх нігде не друкувати, тим більше що і переклад "не дуже добрий" (він не може бути добрим, принаймні у мене)". И она сочиняет свои вирши аналогичного содержания:

Коли вже зачепилисі питанняПро бога й про посмертне проживання,То й я Вам думку висловлю свою,Коли не так, як німець ваш, поважно,Але, я думаю, не менш одважно.Не буду я тепера говоритьПро Зевса, Одіна, про Браму і Єгову, —Вони вже вмерли, їх не оживить, —Тепер уже пора змінити мову…

Среди прочего предлагалось изменить язык Священного Писания. "Бог сказал Моисею: Я есмь Сущий (Иегова). И сказал: так скажи сынам

Израилевым: Сущий послал меня к вам" (Исход 3:14). Иегова — имя Бога Библии. В переводе с древнееврейского оно означает "Сущий"; "Тот, кто есть". Именно о Нем Украинка и заявила безапелляционно: "вмер".