Читаем Українські жінки у горнилі модернізації полностью

с. 163-164: На Вінничині, наприклад, обласні керівники періодично повідомляли про такі випадки: в одному з сіл натовп зі 150 осіб — переважно жінок — захопив поле цукрових буряків, деінде група з 300 молодих жінок намагалася захопити [колгопний] => колгоспний запас кукурудзи або ж учинили напад на адміністративні будівлі чи хату голови колгоспу, погрожуючи руйнуваннями і розправами та вимагаючи продуктів для своїх родин.

с. 170: За визначенням медиків, «голодний психоз» (чи лімфоїт) — психічний розлад, спричинений голодуванням, який характеризується значними порушеннями у сприйманні реальності, що проявляється у мареннях, [галюцінаціях] => галюцинаціях, помітно незв’язному мовленні або хаотичній та збудженій поведінці.

с. 172: Жіноча пазуха ставала чи не єдиним місцем, де жінка-[колгопниця] => колгоспниця могла приховати хоч якусь їжу, щоб нагодувати дітей.

с. 176: Український жіночий рух міжвоєнного періоду 1920—1930-х років на теренах Західної [Украни] => України (в межах тогочасної II Речі Посполитої) залишив чимало яскравих прикладів успішної суспільно-політичної активності українок.

с. 176: Цей [чиник] => чинник був визначальним у формуванні міцного зв’язку поміж жіночим рухом і національно-визвольними зусиллями.

с. 215: У 1945–1946 рр. [більшусть] => більшість жінок позбулися керівних посад.

с. 217: Ті [самостужки] => самотужки чи за участі СБ перевіряли біографії «заявників» і їхній реальний сімейний статус.

с. 223-224: Тому керівництво підпілля, командування УПА намагалося [котролювати] => контролювати цей бік життя повстанців.

с. 224: Відомий повстанський поет Михайло Дяченко («Марко Боєслав») просив свою коханку Ольгу Чемерис («Дніпрова») позбутися плоду, а коли вона не погодилася, [віправив] => відправив її в село, подалі від себе.

с. 241: Суттєва різниця режимів керівництва [райхскомісаріту] => райхскомісаріату Україна та прифронтових районів, підпорядкованих військовому командуванню, наприклад, полягала в тому, що у військовій зоні окупації було встановлено порівняно «м’якший режим».

с. 242: В УРСР за даними перепису 1939 р. у селах проживало 10 337 052 жінок, у містах — 5 855 600, і [ситуція] => ситуація в них була неоднозначною.

с. 246: Усні свідчення, спогади, художні тексти дозволяють суттєво розширити розуміння досвіду окупації, вписавши його у контекст інших соціальних катастроф, що їх зазнали люди в [України] => Україні, та розширивши спектр можливих сценаріїв проживання окупації, де є місце і для «просто життя, яке тривало».

с. 247: Наступ гітлерівців спричинив активізацію риторики радянської влади щодо жінки, основу якої становила пропозиція «стати замість», жити і працювати замість чоловіків. Цей підхід уже було випробувано в період [індустралізації] => індустріалізації — через родинні історії династій, коли жіноча участь у суспільному виробництві зумовлювалась спеціальністю чи професією батька чи чоловіка.

с. 250: Пошуки «правильної для окупантів» біографії часто ініціювали самі жінки: для чоловіка така відверта брехня сприймалась як слабкість та [боягузво] => боягузтво, але для жінки це було ніби прийнятно.

с. 275: В’язням було [забронено] => заборонено мати особисті речі, тож усі предмети релігійного призначення (натільні хрестики, вервички, молитовники, образки тощо) вилучали під час арешту.

с. 276: Наглядачі нишпорили поміж бараками, намагалися настигнути тих, [то] => хто молився, і кожний раз, вдавалося їм це чи ні, садили в холодний карцер Нусю.

с. 277: Спогади жінок-політв’язнів засвідчують виняткову роль віри, молитви та релігійних практик у підтриманні [психоемоційной] => психоемоційної стійкості, що допомагало їм виживати.

с. 279: Жінки згадують, що пісня давала їм розраду в найважчі хвилини, нагадувала про дім і родину, [доволяла] => дозволяла відтворити ментальний зв’язок з рідним краєм, поринути у спогади про минуле та мрії про майбутнє, вивільняла важкі думки та емоції.

с. 281: На [березнь] => березень 1950 р. у 148 установах системи функціонувало 3937 клубів і культкуточків, 4690 гуртків самодіяльності, поставлено 81 758 вистав, існувало 8444 назви газет та бюлетенів тощо.

с. 283: Такі малюнки-листівки [виконаню] => виконано найчастіше кольоровими олівцями, тушшю, чорнилом, пером або паличкою, аквареллю та гуашшю; на деяких є аплікації з засушених квітів та картону.

с. 284: Творчість виконувала для жінок-[політ’язнів] => політв’язнів цілу низку функцій, які у сукупності допомагали їм зберігати та проявляти свої ключові соціальні ідентичності (національну, гендерну, політичну, релігійну) <…>

с. 284: Жіночу творчість у ГУЛАГу слід розглядати як форму пасивного спротиву [ангитуманному] => антигуманному режиму: всупереч фізичній неволі жінки відчували і проявляли внутрішню свободу, у піснях, віршах, малюнках і вишивці плекали спогади про батьківщину та мрії про волю.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Мсье Гурджиев
Мсье Гурджиев

Настоящее иссследование посвящено загадочной личности Г.И.Гурджиева, признанного «учителем жизни» XX века. Его мощную фигуру трудно не заметить на фоне европейской и американской духовной жизни. Влияние его поистине парадоксальных и неожиданных идей сохраняется до наших дней, а споры о том, к какому духовному направлению он принадлежал, не только теоретические: многие духовные школы хотели бы причислить его к своим учителям.Луи Повель, посещавший занятия в одной из «групп» Гурджиева, в своем увлекательном, богато документированном разнообразными источниками исследовании делает попытку раскрыть тайну нашего знаменитого соотечественника, его влияния на духовную жизнь, политику и идеологию.

Луи Повель

Документальная литература / Самосовершенствование / Эзотерика / Документальное / Биографии и Мемуары