Українська байка

Ось  чутка  степом полетіла (На  що  то гріх не підведе), Що  у степу  якась Могила Дитину швидко приведе.Про  диво  сеє  як  почули,То люди  зараз  в степ  майнули, Старий і молодий к Могилі, знай, іде. Крий Боже, народу  якого там  зобралось!Як  об Іллі  в Ромні;Буцім там  місто  починалось.Де ні взялись міняйли й шинкаріІ підняли між  себе  галас;

Чумак із сіллю  став,  із дьогтем дьогтярі, І красти бублики шатнули школярі; Сластьони шкварились, сідухи  цокотіли; Про  Лазаря старці  під кобзу  голосили;«Холодний квас!» — москаль між  народом гукавЗнечев’я, а базар  в степу  як  треба  став.Хрещений люд хоча  гуляє,Да на Могилу все раз  по раз  позирає, Чи швидко вродиться те чадо  степове. Могила ж стогне, мов  сопе, мов  тяжко дише,Боками сивими колишеІ з лиха  на ввесь  степ  реве.Народ дивується, да їсть,  да п’є  горілку.

Вже панський стадник Опанас, Покинувши товар, що  пас,З кишені витягнув сопілкуДа як  утне  московського бичка!Підківки зараз  забряжчали,В кружку дівчата  танцювали; Москаль покинув глек  та садить  гоцака.Аж ось  — лулусь  щось  під ногами! Загоготів якийсь підземний глас.Базар утих,  баби  замовкли під возами, Із ляку  упустив сопілку Опанас,І люди, хрестячись, баньки повитріщали.

Могила тріснула, і те дитя, що  ждали,На  божий світ сусіль  — як  пить  дало! Та що  ж за чадо  те було,Що  стільки гомону між  нами наробило?«Мабуть, підсудок?» — «Ні!» — «Так  лев?» —«Ні!» — «Так  мішокЗ дукатами?» — «Ні,  ні!» — «Так  папорті цвіток?»«Але ж!» — «Так,  з нами хресна  сила, Мабуть, вона  полубіса вродила?»«Не  втяв!» — «Так  вилила козацького коня?»«Ні,  просто привела руденьке мишеня».

ШКОЛЯР ДЕНИС

Миряне, слухайте, щось  маю  вам  сказать:

От сих різдвяних свят,  на самої  Меланки, Дурний школяр Денис, запрігши шкапу в санки, Із школи поспішав до батька ночувать,Щоб завтра  по закону, Як  слідує,  пашнею засівать.Пізнавши шкапа шлях  додому, Смикнула раз,  другий  — і хлопця понесла. Хоть  здержав він  її, да злість  його  взяла; Хотів  би проучить, да бить  її боявся,А треба  ж і себе  чим-небудь показать,— Так  по оглоблям ну малахаєм шмагать.Як  тільки  пан  із паном зазмагався, Дивись — у мужиків чуприни вже  тріщать.

СОНЦЕ  ДА ВІТЕР