Unknown

Намагаючись викликати недовір’я мас до політики уряду, Йожеф Міндсенті грізно вигукує:

«За Святим письмом, проклятий той, хто вірить у людей!»

В черговому посланні несамовитий кардинал наказує після кожної вечірньої молитви дзвонити в дзвони за «спасіння» спійманих на гарячому діячів реакційного підпілля і агентів іноземних розвідок, а католиків за­кликає молитися в цей час за вищеназваних «угорців, що знемагають у тюрмах»...

Після націоналізації католицьких шкіл примас оста­точно виходить з себе: від імені угорського єпископату він надсилає патетичне звернення до всіх єпископів сві­ту, в якому чується заклик до хрестового походу проти народно-демократичної Угорщини. Примас, що з нетер­пінням чекає інтервентів, заявляє:

«Якщо Угорщина стане комуністичною країною, то можна прямо сказати, що свободу майже цілої Європи буде скомпрометовано...»

Його святість, розуміється, в захопленні від свого кардинала. З-під папської руки виходять все нові і нові листи, адресовані до угорського поборника католицизму, але призначені для угорського народу. Вони передаються тут же по ватіканському радіо, а Міндсенті розсилає їх текст всім парафіям для запитання з амвонів.

В грудні 1945 року, коли вже остаточно назріло пи­тання про проголошення Угорщини республікою, карди­нал звертається до уряду з листом, написаним в ульти­мативному тоні:

«До мого відома дійшло, що Національні збори в най­ближчому майбутньому мають намір поставити на по­рядок денний конституційні реформи, серед них закон про проголошення республіки. Якщо це відповідає дійс­ності, то, користуючись державним правом угорських кар­диналів, яке існувало протягом 900 років, я заявляю про­тест».

Таким владним тоном розмовляли колись абсолютні монархи з своїми

міністрами. В 1945 році католицький кардинал Йожеф Міндсенті намагався розмовляти так само з народним урядом. Що це — зазнайство? Ма­нія величі?

Ні те, ні друге. Кардинал Міндсенті, примас Угорщи­ни, архієпископ естергомський і прочая, і прочая, гово­рив тут не тільки від свого власного імені, від імені «скрив­дженого» реформою власника 825 тисяч холь дів землі (хольд — 0,57 гектара). Його устами говорила вчорашня Угорщина. Угорщина пихатих, буйних феодалів, звиклих на кістках і крові угорського та інших народів будувати свою сумнівну славу і своє безсумнівне багатство.