Вигнання в рай (СИ)

Хоча й зараз, ставши християнином, вн аж няк не збирався вдмовлятися в свому творчому мисленн вд тако могутньо духовно сили, як мфологя його рдного народу - адже ж ц могутн дохристиянськ корен зовсм не щезли псля того, як Украна прийняла православ"я вд Константинопольського Патрархату, Украна сприйняла Взантйське православ"я так, як завжди сприймала весь навколишнй свт - в тих же самих, вироблених тисячолттями, деологчних формах, мфологчних формах язичництва. Укранська мфологя - це була нби деологчна мова, на яку перекладалося все ноземне, як взагал все нове й ще незрозумле, на цю деологчну укранську мову була перекладена й блага всть християнства з деологчно мови Взантйського православ"я, блага всть християнства, яка, до реч до того була вже перекладена з семтсько-сирйського оригналу на деологчну мову давньогрецького мфологчно-флософського мислення, теж, до реч, язичницького. Звичайно, не дарма укранський народ сприйняв саме грецьку форму християнства, як найближчу й найзрозумлшу для себе, але засвов все ж згдно з свом власним розумнням у форм свого власного укранського православ"я на пдвалинах власного укранського язичництва.

А няк накше й бути не могло, адже рослинний свт, наприклад, ставши наступною сходинкою в еволюц не порива з свою попередньою формою снування - рунтом, а зовсм навпаки, живе лише завдяки його сокам; як наступники рослин - тварини виникли та снують завдяки свом попередникам. так завжди всюди - можна соб уявити предкв без нащадкв, але нащадкв без предкв не бува. Так взантйське православ"я, прийнявшись на рунт укранського язичництва, стало укранським православ"ям, виборовши право залишатися таким в страшних кривавих сторичних колотнечах утисках з боку нших форм християнства, вдродилося зараз могуттю Кивського Патрархату.

Але розумння всього цього прийшло до Сергя вже значно пзнше, в те ж далеке лто, коли вн ставав одночасно юнаком, художником язичником, найближчими й найзрозумлшими йому були так мфологчн стоти, як Ярило, Лада й Ладо, Лель, Купайло. Звичайно, тим лтом розумння цих язичницьких богв було ще досить туманним, х глибинне розумння прийшло трохи пзнше, з приходом справжнього кохання, тим же лтом вс ц язичницьк уособлення любов мж чоловком жнкою були для Сергя лише вдгомнням його всезагально закоханост в жночнсть, у красу, закоханост в саме кохання, закоханост в лто. Але ж лто, хоча й здавалося в ту пору його життя ще дуже довгим, все ж не було вчним - лто, обпаливши пристрастю червня, перейшовши через полудень липнево благодат, увйшло в прощальну наснагу серпнево плодоносност, за якою - оснь.

Оснь. Скльки Сергй себе пам"ятав, вн завжди любив оснь, примарну, прощальну красу, але та оснь була все ж особлива. Та оснь була дина й неповторна. Та оснь перенакшила, перевернула його свтовдчуття. З тих пр оснь стала - Оснню! З тих пр оснь стала найулюбленшою й найбльш плдною порою року для Сергя.

Оснь. Зараз перед ним постала та незабутня оснь. Вже в кнц лта, на перелом мж серпнем вереснем пд серцем замлоло смутне передчуття осннього холоду - жорстоке усвдомлення безповоротност минулого лта постало перед Сергм вже тод, коли в захмарност всеплодоносного пднесення всевладне свтло ще тримало гордовите чоло сонця в зент слави, з височини екстазу жнив не помчаючи, як прямо перед ситими очима урожаю зрадлив втри вже плетуть оснню змову, слдами перших ластв"ячих перельотв звиваючи у неб гнзда холодних заграв, з яких приплд печалей розлетиться на вс чотири сторони осен. Вже тод. Перш холодн заграви - прощальн прозоро-рожев цлунки останнх теплих днв у блде чоло новопреставленого лта. Вже тод...