Читаем Зелена пастка полностью

— Звичайна металева капсула, що розкривається від удару об землю. Такий собі безневинний циліндрик, його можна затиснути у кулаці, носити в кишені… Тобі, Ігоре, краще відомо, як у фашистському звіринці виникла група змовників та чому вони намагалися прискорити здійснення варварських планів Брендорфа. А для нас у ті дні свідчення майора Кетлі були несподіванкою. Тож з місіонера ми вже не спускали очей, розуміючи, що це не просто кримінальний злочинець. Він закінчив переговори з льотчиком і негайно вирушив назад, на узбережжя Вачуайо. Після повернення Ларсена було перехоплено шифровку, відправлену його радіостанцією невідомому адресатові. В депеші мовилося: «Пташка може сісти на моєму дереві». Як і першого разу, електроліт «Колібрі» узяв на борт Ларсена поблизу місії і щез у тумані. Такі машини не розраховані на далекі рейси. Не було сумніву, що Ларсен на «Колібрі» приземлиться десь у джунглях Сені-Моро.

Залишалося одне: чекати, доки машина знову з'явиться над сельвою. Мусив же Ларсен вибратися з лісу, щоб доставити свій загадковий «сувенір» на базу американців. До його умовленої зустрічі з Джімом Кетлі залишалося три доби. Рейсовий лайнер у Сполучені Штати відлітав з порту Хармю через день. Якби місіонер запізнився на цей рейс, то наступного йому довелося б чекати майже тиждень.

Авіація Сені-Моро вдень і вночі вела розвідку над джунглями. Пілоти були попереджені: ні в якому разі не чіпати «Колібрі», виявити квадрат, у якому він зрине, але не перешкоджати польотові «пташки». Хто ж міг передбачити, що за машиною Ларсена кинеться навздогінці невідомий літак… Лише в останню мить пілоти двох винищувачів, прийнявши правильне рішення, атакували і збили «Кондор». Сьогодні нам добре відомо, що сталося б, якби вони розгубилися.

Удосвіта Ларсен потай висадився з «Колібрі» поблизу порту Хармю. Через кілька годин він уже підіймався по трапу лайнера. Після цього президент Сені-Моро віддав наказ збивати літаки без розпізнавальних знаків, якщо вони будь-де з'являться над територією країни.

— Ми з Єржі та мама відчули це на собі, — сказав я. — Електроліт, який нам пощастило захопити, також не мав розпізнавальних знаків.

— Важко докоряти сеніморським авіаторам. Вони виконували наказ. Добре, що для вас хоч так усе скінчилося. Могло бути гірше.

— Коли мене привезли з Хармю у Пері, зі мною розмовляв пілот, який обстріляв нашу машину. Він ледь не плакав з досади, довго вибачався, — додав я. — Згодом цей самий пілот перший помітив у джунглях димок від багаття і передав координати місця, де залишилися мама та Єржі… Що ж було далі з Ларсеном?

У Чанаді на чолі збіглися зморшки. Він потягся за сигаретою.

— В той час нічого несподіваного з ним не трапилося. Він прилетів у США, зустрівся з майором Кетлі, вручив йому чек і капсулу з бактеріями, і там же, в кафе, на місіонера одягли наручники, як на запідозреного у вбивстві індіянина. Усунули Гуго Ларсена з гри пізніше, у федеральній в'язниці штату Аляска. Вже після того, як спеціалісти розібралися з начинням капсули. Досліди показали, що «С-17» — невідома раніше білкова сполука штучного походження, генетично «запрограмована» на знищення всього живого. Нині страхітливим витвором підземних лабораторій Отто Брендорфа займається група вчених. Вони заявили, що капсулу Ларсена знешкоджено, а щоб запобігти всяким несподіванкам, проти цих бактерій виробляється надійний захист. Їх генетичний код перепрограмовано на самознищення, «С-17» гинуть у мить свого зародження.

— Капсулу знищено, і Ларсена — також… Цікава історія! — буркнув Володимир Степанович.

— Він був лише дрібною постаттю серед збіговиська нащадків гітлерівців, — промовив Чанаді. — Однак і такий свідок декому заважав. Місіонера за ґратами спіткала раптова смерть, є підозра, що його прикінчили. Власті штату Аляска запевняють нас, що ведеться слідство. Та не дуже віриться, щоб там були зацікавлені докопатися до правди. За океаном, на жаль, живуть не тільки Джіми Кетлі. Лігво Брендорфа само по собі не виникло, авантюристам хтось допомагав обладнати й утримувати його. То й не дивно, коли ці «хтось» намагаються тепер кинути кінці у воду. Саме тому, професоре, таким непосидам, як я, хочеш не хочеш доводиться миритися з деякими незручностями подорожей на десятки тисяч миль. — Чанаді обернувся до мене: — То як, Ігоре, може, прогуляємося по місту? Твій батько запевняв, що ваше місто напрочуд гарне, особливо о цій порі року. Що ти скажеш, сестричко?

— Мені тут так хороше, місто чудове! — гаряче мовила Єржі, Я з вдячністю поглянув на неї.

* * *

Півгодини тому мама, Володимир Степанович і я повернулися з аеропорту. Ми проводжали Єржі та Золтана Чанаді. Вони полетіли додому, в Угорщину.

Мені трохи сумно. Я стою біля розчиненого вікна. Вечірнє небо застилається синню. На ньому не побачиш Південного Хреста, сузір'я, що горить над далекими джунглями.

Джунглі… Де ти зараз, Загбі, чорнявий велетень, вождь галу і каджао, мій друже? Куди повів людей, які зазнали стільки лиха? Їхній шлях — глухі нетрі безмежних лісів…

Невже ми ніколи не зустрінемося з тобою, Загбі?

Перейти на страницу:

Похожие книги

Пространство
Пространство

Дэниел Абрахам — американский фантаст, родился в городе Альбукерке, крупнейшем городе штата Нью-Мехико. Получил биологическое образование в Университете Нью-Мексико. После окончания в течение десяти лет Абрахам работал в службе технической поддержки. «Mixing Rebecca» стал первым рассказом, который молодому автору удалось продать в 1996 году. После этого его рассказы стали частыми гостями журналов и антологий. На Абрахама обратил внимание Джордж Р.Р. Мартин, который также проживает в штате Нью-Мексико, несколько раз они работали в соавторстве. Так в 2004 году вышла их совместная повесть «Shadow Twin» (в качестве третьего соавтора к ним присоединился никто иной как Гарднер Дозуа). Это повесть в 2008 году была переработана в роман «Hunter's Run». Среди других заметных произведений автора — повести «Flat Diane» (2004), которая была номинирована на премию Небьюла, и получила премию Международной Гильдии Ужасов, и «The Cambist and Lord Iron: a Fairytale of Economics» номинированная на премию Хьюго в 2008 году. Настоящий успех к автору пришел после публикации первого романа пока незаконченной фэнтезийной тетралогии «The Long Price Quartet» — «Тень среди лета», который вышел в 2006 году и получил признание и критиков и читателей.Выдержки из интервью, опубликованном в журнале «Locus».«В 96, когда я жил в Нью-Йорке, я продал мой первый рассказ Энн Вандермеер (Ann VanderMeer) в журнал «The Silver Web». В то время я спал на кухонном полу у моих друзей. У Энн был прекрасный чуланчик с окном, я ставил компьютер на подоконник и писал «Mixing Rebecca». Это была история о патологически пугливой женщине-звукорежиссёре, искавшей человека, с которым можно было бы жить без тревоги, она хотела записывать все звуки их совместной жизни, а потом свети их в единую песню, которая была бы их жизнью.Несколькими годами позже я получил письмо по электронной почте от человека, который был звукорежессером, записавшим альбом «Rebecca Remix». Его имя было Дэниель Абрахам. Он хотел знать, не преследую ли я его, заимствуя названия из его работ. Это мне показалось пугающим совпадением. Момент, как в «Сумеречной зоне»....Джорджу (Р. Р. Мартину) и Гарднеру (Дозуа), по-видимому, нравилось то, что я делал на Кларионе, и они попросили меня принять участие в их общем проекте. Джордж пригласил меня на чудесный обед в «Санта Фи» (за который платил он) и сказал: «Дэниель, а что ты думаешь о сотрудничестве с двумя старыми толстыми парнями?»Они дали мне рукопись, которую они сделали, около 20 000 слов. Я вырезал треть и написал концовку — получилась как раз повесть. «Shadow Twin» была вначале опубликована в «Sci Fiction», затем ее перепечатали в «Asimov's» и антологии лучшее за год. Потом «Subterranean» выпустил ее отдельной книгой. Так мы продавали ее и продавали. Это была поистине бессмертная вещь!Когда мы работали над романной версией «Hunter's Run», для начала мы выбросили все. В повести были вещи, которые мы специально урезали, т.к. был ограничен объем. Теперь каждый работал над своими кусками текста. От других людей, которые работали в подобном соавторстве, я слышал, что обычно знаменитый писатель заставляет нескольких несчастных сукиных детей делать всю работу. Но ни в моем случае. Я надеюсь, что люди, которые будут читать эту книгу и говорить что-нибудь вроде «Что это за человек Дэниель Абрахам, и почему он испортил замечательную историю Джорджа Р. Р. Мартина», пойдут и прочитают мои собственные работы....Есть две игры: делать симпатичные вещи и продавать их. Стратегии для победы в них абсолютно различны. Если говорить в общих чертах, то первая напоминает шахматы. Ты сидишь за клавиатурой, ты принимаешь те решения, которые хочешь, структура может меняется как угодно — ты свободен в своем выборе. Тут нет везения. Это механика, это совершенство, и это останавливается в тот самый момент, когда ты заканчиваешь печатать. Затем наступает время продажи, и начинается игра на удачу.Все пишут фантастику сейчас — ведь ты можешь писать НФ, которая происходит в настоящем. Многие из авторов мэйнстрима осознали, что в этом направление можно работать и теперь успешно соперничают с фантастами на этом поле. Это замечательно. Но с фэнтези этот номер не пройдет, потому что она имеет другую динамику. Фэнтези — глубоко ностальгический жанр, а продажи ностальгии, в отличии от фантастики, не определяются степенью изменения технологического развития общества. Я думаю, интерес к фэнтези сохранится, ведь все мы нуждаемся в ностальгии».

Алекс Вав , Джеймс С. А. Кори , Дэниел Абрахам , Сергей Пятыгин

Фантастика / Приключения / Космическая фантастика / Научная Фантастика / Детские приключения / Приключения для детей и подростков