11/22/63

3/10/63: О. знову в Техасі. Вони з Мариною «типу» відокремилися. Вона живе в домі Рут, О. з’являється там здебільш по вікендах. Рут знаходить О. роботу в Книгосх. через свого сусіда (Б’юля Фрейжера). Рут рекомендує О. як «пристойного молодого чоловіка».

О. живе в Далласі впродовж робочого тижня. Мебльована квартира.

17/10/63: О. починає працювати в Книг. Соває книжки. Вантажить машини ітп.

18/10/63: О. виповнюється 24 р. Рут з Мариною влаштовують йому сюрприз-вечірку. О. дякує їм. Плаче.

20/10/63: Народження 2-ої дочки: Одрі-Рейчел. Рут везе Марину в шпиталь (Паркленд), поки О. на роботі. Гвинтівка схована в гаражі Рут Пейн, закутана в ковдру.

До О. постійно вчащає агент ФБР Джеймс Гості. Роздмухує його параною.

21/11/63: О. приходить в дім Пейн. Молить Марину жити знову разом. М. відмовляється. Остання соломинка для О.

22/11/63: О. залишає всі свої гроші на комоді для Марини. Також обручку. Їде з Ірвінга у Книгосх. разом з Б’юлем Фрейжером. З собою має пакунок у коричневому папері. Б’юль питає, що там. «Карнизи для штор у моїй новій квартирі», — каже йому О. Гвинтівка Ман-Карк, мабуть, у розібраному стані. Б’юль ставить машину на парковці за два квартали від Книгосх. 3 хвил. пішки.

11:50: О. влаштовує снайперське гніздо в Пів-Сх кутку 6-го поверху, відгороджуючи те місце картонними ящиками від робітників, які на протилежному боці складають диктові листи для нової підлоги. Ланч. Там нікого, крім нього. Всі виглядають президента.

11:55: О. збирає і заряджає Ман-Карк.

12:29: Кортеж виїжджає на Ділі-Плазу.

12:30: О. робить три постріли. 3-й постріл влучає в ДжФК.

Інформації, якої я найбільше прагнув — де саме міститься умебльована квартира Освальда — в нотатках Ела не було. Я придушив бажання пожбурити зошит через усю кімнату. Натомість я підвівся, одяг плащ і вийшов надвір. Уже майже запала повна темрява, але в небі сходив місяць-підповня. При його світлі я помітив зіщуленого в своєму кріслі-візку містера Кенопенскі. Радіоприймач «Моторола» лежав у нього на колінах.

Я рушив униз пандусом, ледь не заплутавшись у власних ногах.

— Містере Кенопенскі? Все в порядку?

Якусь мить він не відповідав, навіть не поворухнувся, і я був певен, що він мертвий. Потім він підвів голову й усміхнувся:

— Просто слухаю свою музику, синку. Ввечері станція КМАТ передає свінг, і це мене відносить далеко назад. Я вертів таке лінді-гоп й банні-гоп, як ніхто навкруги в ті старі дні, хоча ти ніколи б про це не здогадався, дивлячись на мене сьогоднішнього. А який же місяць граненький, ге?

Той був дійсно дуже граненький. Ми дивувалися на нього мовчки, а я думав про роботу, яку мушу виконати. Хай я не знаю, де Лі буде цієї ночі, але я точно знав, де його гвинтівка: в гаражі Рут, закутана в ковдру. А якщо мені поїхати туди й забрати її? Може, навіть не треба буде ламати замок. Це ж Країна Було, де люди, що живуть віддалік середмість, часто не замикають своїх будинків, не кажучи вже про гаражі.

От тільки, якщо Ел помилився? Помилився ж він із місцем сховку перед замахом на Вокера, врешті-решт. Та навіть, якщо вона й там…

— Про що ти думаєш, синку? — запитав містер Кенопенскі. — У тебе загадковий вигляд. Ніяких неприємностей з дівчиною, я сподіваюсь?

— Ні. — Принаймні поки що ні. — А ви можете мені дати пораду?

— Йо-сер, це я можу. Це єдине, на що годяться такі старі горопахи, коли вже не здатні ні закинути ласо, ні худобу перегнати.