Белая гвардия Михаила Булгакова

Прибуття військ. 16 грудня, після славних бойових операцій на лінії Бочовка-Боришпіль-Дарниця прибули до Дарниці частини 2-ї Дніпровської козачої дивізії з отаманом Данченко на чолі.

(Ставка, четвер, 19 грудня 1918 року, ч. 4)

Харьковшина

Наслідки гетьманщини

"Південному краю" повідомляють з Бахмуту, що отряд, який пробирався на Дон волчанського повітового старости Неклюдова, коло Бахмуту цілком нежданно надійшов на республіканців, котрі з неклюдівцями вступили в бій. Неклюдівці розбиті і загубили 50 вбитих, 40 ранених і 14 полонених.

(Слово, вівторок, 17 грудня 1918 року, ч. 63)

17 (4) декабря 1918 года

Арест Гарніч-Гарницького

Вчора (тобто 17 грудня — прим. Т.Я.) о 3 год. у власному помешканні після пильного огляду був заарештований доктор Гарніч-Гарницький, організатор армії бой-скаутів у Києві та дружин учнів вищих та середніх шкіл у Києві.

(Слово, середа, 18 грудня 1918 року, ч. 64)

Учні-добровольці

Начальник штабу Осадного корпусу в розмові з головою батьківських orанізацій А.В. Кружиліним з приводу учнів, бувших в дружинах, дозволив оголосити через пресу слідуюче.

1. Всі учні, інтерніровані в Педагогічнім музею, по виясненню особливою комісією їх осіб, будуть відпущені додому. Також буде зроблено з учнями, котрі інтерновані в Дарниці після попереднього переводу їх до Києва.

2. Арештів учнів у зв" язку з перебуванням їх у дружинах робитись не буде. І кожен з таких арештів буде рахуватись, як самочинний. Вільним чином являються самочинними вимогання яких би то не було списків учнів, бувших в дружинах.

(Слово, середа, 18 грудня 1918 року, ч. 64)

18 (5) декабря 1918 года

В Педагогічному музею

Наш співробітник особисто був в помешканні Педагогічного музею, де тепер знаходяться заарештовані добровольці. На першому поверсі знаходиться варта та комендатура будинку. Самі заарештовані розташовані на 2 та 3 поверсі, в великій залі та по маленьких кімнатках. Кожний доброволець має при собі постіль та всяке майно. Прислужує їм великий штат своїх власних сестер-жалібниць, які доглядають за кожним їх кроком, приносять обід, води і навіть прибирають помешкання. їжа видається їм скарбова, але крім цього не забороняється одержувати їжу і власну. На запитання співробітника, чи були які-небудь негарні вчинки з-боку варти, всі як один відповідали, що ексцесів ніяких не було, що відношення до них зі сторони Республіканських військ дуже гарне, чого вони ні в якому разі ніколи не могли очікувати. Найбільше враження зробила на добровольців Дніпровська дивізія, яка як раз проходила біля Педагогічного музею.

(Ставка, четвер, 19 грудня 1918 року, ч. 4)

Церемоніял зустрічі С. Петлюри, вироблений "Комітетом зустрічі" по розумінню з отаманом корпуса Є. Коновальцем

Розпорядчиком церемоиіялу назначений Комітетом директор українського театру М.К. Садовський. Петлюра прибуде разом зі своїм штабом на вокзал точно о 1-ій годині дня. Після привітання на вокзалі Петлюра рушить зі своїм штабом по Безаківській, Бібіковським б., Володимирській аж до Городського театру. Біля театру начнуться привітання делегацій від національних організацій. Хор трупи Садовського відспіває гімн "Слава, тобі, козаченьку". На Софійській площі зустріне Петлюру духовенство. Буде відправлено молебен. Торжество зікінчиться церемоніяльним маршем військ.

(Відродження, четвер, 19 грудня 1918 року, № 213)

20 (7) декабря 1918 года

Парад на Софійській площі

…Вдарили дзвони на Софії, загреміло одразу кілька оркестрів музики, і очі всіх, що жадібно направлені були на арку, побачили нарешті скромну постать того, якого ім'я не сходить з уст всієї України і цілого світу вже на

протязі місяця. Київ побачив Петлюру.

- Слава! Слава! — залунало навкруги назустріч отаманові. Скромно одягнений в чорний жупан і чорну шапку з червоним верхом, з блідим стомленим лицем, отаман революційного українського війська пішов вздовж рядів своїх козаків.

…Публіка починає розходитись. Але стоячи купками на пішоходах, люди довго ще передавали свої вражіння один одному.

- Не бачив Київ ще ніколи такого! — каже хтось.

- Ні, бачив! Але то було дуже давно. Бачив, коли вступав до Києва Богдан Хмельницький після перемоги над поляками.

- А, так, так! Але ми того не бачили — одповідає другий.

Починає смеркати. Народ потроху розходиться по домівках.

(Відродження, субота, 21 грудня 1918 року, № 215)

Голова слідчої комісії отаман Колодій про становище затриманих військовослужачих

Тимчасовий штаб охорони Києва при міській раді по уповноваженню голови слідчої комісії отамана Колодія цим оголошує:

1. Надруковані в газетах звістки від імені отамана Колодія про розділення всіх затриманих військовослужачих на чотири категорії з відданням двох категорій під військово-польовий суд, що загрожує їм по ст. 108 карою смерти, не правдиві. Кара смерті в Українській Народній Республіці скасована і досі не відновлена. Через те нікому з служачих у ріжних військових організаціях кара смерті не загрожує.