Частина друга (СИ)

Чекай, а це мо тло? - вд ц думки мене навть трусонуло. - Псяче хутро! Це якась... якась... нхазвня.., - мозок вдмовлявся приймати той факт, що це я. - Напевно та людина просто схожа на мене... Так-так, це зовсм не я... Це не можу бути я...

Осклил нежив оч людини дивилися вгору... в холодне син небо... Я також глянув туди тут же вдчув, як мене кудись потягло... знову навкруги суцльна темрява...

Почулося, як тихо-тихо потрскували свчки. Багато свчок. Вони стояли на пдлоз, у вимках темних стн, бля височезних блястих колон... на металевих пдсвчниках... Куди не кинь погляд побачиш лише свчки... тисяч вогникв, котр тьмяно освтлювали невеличк длянки навколо себе...

З темряви почулося шаркання чихось нг. Я хотв повернутися на звук, але неочкувано закрутився та опинився прямо перед одню з колон. вже зупинившись, побачив як вздовж але з свчок рухаться невисока фгура. Вона йшла неквапливо, ледь перебираючи ногами, несучи в руц величезну металеву чашу та новеньку незапалену свчку. Це був кошлатий гоблн, одягнений в блий балахон. Вн наблизився та лниво окинув мене втомленим поглядом водянистих очей.

-Угууу, - його голос гулко задрботв пустими коридорами. - Хто у нас тут сьогодн?

Це не було питання, скорш просторкування вголос. Полум'я численних свчок раптом затремтло, потягнулося доверху. Гоблн торкнувся до мого обличчя, а в наступну мить я опинився на його шершавй долон.

О, Сарне! Як це можливе? - промайнула перелякана думка. Стй! Та це ж Ввтар воскресння...

Розумння того, що я знаходжусь в Храм Тенсеса, призвела мою свдомсть в повний ступор. Гоблн дивився на свою долонь, в якй тупцювалася моя скра.

-Це тиии, - видихнув слуга Тенсеса. - Хочеш запалииити свчкууу? Залишитись тут? Чиии оплатиш сво грхиии? - гоблн трусонув залзною чашею, в якй дзвнко загримли монети.

Вн поставив на ввтар ту саму товстеньку свчку, яку принс з собою, а поряд - мнсть для збору "святого мита"...

Мен стало раптом холодно. Звдкись потягнуло вогким втерцем... запахло могильною сирстю. Свчки навколо вмить погасли тьма знову огорнула мене...

Вдкриваючи оч, я на мить втратив орнтацю. Мене морозило... навть трусило... Прямо над самим вухом хтось невпинно бубонв. Я хотв було зробити зауваження, але рот лише беззвучно вдкривався, не в змоз вимовити ан слова. Раптом щось холодне торкнулося губ, тод, здаться, я важко зтхнув.

- ... приходзць у сяб, - долинув до мого слуху м'який голос Стояни.

-Точно... нби стогне.., - пробасив Першосвт. - Взагал немислима рч! См ран... см ран! А вн ще диха...

-Та тихо ви, розкудкудакались, як кури! - почувся невдоволений голос Бернара. Я ледь мг роздивитися його обличчя. Здаться, ельф нахилився над мною. - Боре! Боре! Ти тримайся, друже... Борись! Чуш? Борись!

знову тьма, знову свчки... слуга Тенсеса...

-Так записувати тебеее в книгууу? - голос гоблна став трскучим, наче хтось ламав купу глок. - А, свррееее?

Вн весело пдморгнув, а мй втомлений розум мж тим занурився в птьму безпам'ятства...