Енеїда

34 Еней від них не одступався,Тройчаткою всіх приганяв;І хто хоть трохи ліновався,Тому субітки і давав.За тиждень так лацину взнали,Що вже з Енеєм розмовлялиІ говорили все на ус:Енея звали Енеусом,Уже не паном — домінусом,Себе ж то звали — троянус.

35 Еней троянців похваливши,Що так лацину поняли,Сивушки в кубочки наливши,І могорич всі запили.Потім з десяток щомудрійших,В лацині щонайрозумнійших,З ватаги вибравши якраз,Послав послами до ЛатинаОд імени свого і чина,А з чим послав, то дав приказ.

36 Посли, прийшовши до столиці,Послали до царя сказать,Що до його і до цариціЕней прислав поклон оддатьІ з хлібом, з сіллю і з другимиПодарками предорогими,Щоб познакомитись з царем;І як доб’ється панськой ласкиЕней-сподар і князь троянський,То прийде сам в царський терем.

37 Латину тілько що сказали,Що од Енея єсть посли,І з хлібом, з сіллю причвалали,Та і подарки принесли,Хотять Латину поклониться,Знакомитись і подружиться,Як тут Латин і закричав:«Впусти! я хліба не цураюсьІ з добрими людьми братаюсь.От на ловця звір наскакав!»

38 Велів тут зараз прибиратиСвітлиці, сіни, двір мести;Клечання по двору сажати,Шпалерів разних нанестиІ вибивать царськую хату;Либонь, покликав і Амату,Щоб і вона дала совіт,Як лучше, краще прибирати,Де, як коврами застилатиІ підбирать до цвіту цвіт.

39 Послав гінця до богомаза,Щоб мальовання накупить,І также розного припаса,Щоб що було і їсть і пить.Вродилось реньске з курдимономІ пиво чорнеє з лимоном,Сивушки же трохи не з спуст;Де не взялись воли, телята,Барана, вівці, поросята;Латин прибравсь, мов на запуст.

40 Ось привезли і мальованняРоботи первійших майстрів,Царя Гороха пановання,Патрети всіх багатирів:Як Александр цареві ПоруДавав із військом добру хльору;Чернець Мамая як побив;Як Муромець Ілля гуляє,

Як б’є половців, проганяє, —Як Переяслів боронив;

41 Бова з Полканом як водився,Один другого як вихрив;Як Соловей-харциз женився,Як в Польщі Желізняк ходив.Патрет був француза Картуша,Против його стояв Гаркуша,А Ванька-каїн впереді.І всяких всячин накупили,Всі стіни ними обліпили;Латин дививсь їх красоті!

42 Латин, так дома спорядивши,Кругом все в хатах оглядав,Світелки, сіни обходивши,Собі убори добирав:Плащем з клейонки обвернувся,Циновим гудзем застебнувся,На голову взяв капелюх;Набув на ноги кинді новіІ рукавиці взяв шкапові,Надувсь, мов на огні лопух.

43 Латин як цар в своїм нарядіІшов в кругу своїх вельмож,Которі всі були в параді,Надувся всякий з них, як йорж.Царя на дзиглик посадили,А сами мовчки одступилиВід покуття аж до дверей.Цариця ж сіла на ослоні,В єдимашковому шушоні,В кораблику із соболей.

44 Дочка Лавися-чепурухаВ німецькім фуркальці була,Вертілась, як в окропі муха,В верцадло очі все п’яла.Од дзиглика ж царя ЛатинаСкрізь прослана була ряднинаДо самой хвіртки і воріт;Стояло військо тут зальотне,Волове, кінне і піхотне,І ввесь був зібраний повіт.

45 Послів ввели к царю з пихою,Як водилося у латин;Несли подарки пред собою:Пиріг завдовжки із аршин,І соли кримки і бахмутки,Лахміття розного три жмутки,Еней Латину що прислав.Посли к Латину приступились,Три рази низько поклонились,А старший рацію сказав:

46 «Енеус ностер маґнус панусІ славний троянорум князь,Шмигляв по морю, як циганус,Ад те, о рекс! прислав нунк нас.Роґамус, доміне Латине,Нехай наш капут не загине.Пермітте жить в землі своєй,Хоть за пекунії, хоть ґратіс,Ми дяковати будем сатісБенефіценції твоєй.

47 О, рекс! будь нашим меценатом,І ласкам туам покажи,Енеусу зробися братом,О оптіме! не одкажи;Енеус прінцепс єсть моторний,Формозус, гарний і проворний,

Побачиш сам інноміне!Вели акціпере подаркиЗ ласкавим видом і без сварки,Що прислані через мене:

48 Се килим-самольот чудесний,За Хмеля виткався царя,Літа під облака небесні,До місяця і де зоря;Но можна стіл ним застилати,І перед ліжком простилати,І тарадайку закривать.Царівні буде він в пригоду,І то найбільш для того году,Як замуж прийдеться давать.

49 Ось скатерть шльонськая нешпетна,її у Липську добули;Найбільше в тім вона прикметна,На стіл як тілько настелиІ загадай якої страви,То всякі вродяться потрави,Які на світі тілько єсть:Пивце, винце, медок, горілка,Рушник, ніж, ложка і тарілка.Цариці мусим сю піднесть.

50 А се сап’янці-самоходи,Що в них ходив іще Адам;В старинниї пошиті годи,Не знаю, як достались нам;Либонь, достались од пендосів,Що в Трої нам утерли носів,Про те Еней зна молодець;Сю вещ, як рідку і старинну,Підносимо царю Латину,З поклоном низьким, на ралець».

51 Царице, цар, дочка ЛавинаЗглядалися проміж себе,Із рота покотилась слина,До себе всякий і гребеЯкі достались їм подарки,Насилу обійшлось без сварки;Як ось Латин сказав послам:«Скажіте вашому Енею,Латин із цілою сім’єю,Крий боже, як всі ради вам.

52 І вся моя маєтность рада,Що бог вас навернув сюди;Мні мила ваша вся громада,Я не пущу вас нікуди;Прошу Енею покланятисьІ хліба-солі не цуратись,Кусок остатній розділю.Дочка у мене одиначка,Хазяйка добра, пряха, швачка,То може і в рідню вступлю».

53 І зараз попросив до столуЛатин Енеєвих бояр,Пили горілку до ізволуІ їли бублики, кав’яр;Був борщ до шпундрів з буряками,А в юшці потрух з галушками,Потім до соку каплуни;З отрібки баба, шарпанина,Печена з часником свинина,Крохналь, який їдять пани.

54 В обід пили заморські вина,Не можна всіх їх розказать,Бо потече із рота слина

У декого, як описать:Пили сикизку, деренівкуІ кримську вкусную дулівку,Що то айвовкою зовуть.На віват — з мущирів стріляли,Туш — грімко трубачі іграли,А много літ — дяки ревуть!

55 Латин по царському звичаюЕнею дари одрядив:Лубенського шмат короваю,Корито опішнянських слив,Горіхів київських смажених,Полтавських пундиків пряженихІ гусячих п’ять кіп яєць;Рогатого скота з Лип’янки,Сивухи відер з п’ять Будянки,Сто решетилівських овець.

56 Латин старий і полигавсяЗ Енеєм нашим молодцем,Еней і зятем називався, —Но діло краситься кінцем!Еней по щастю без поміхиВдавався в жарти, ігри, сміхи,А о Юноні і забув,Його котора не любилаІ скрізь за ним, де був, слідила,Нігде од неї не ввильнув.

57 Ірися, цьохля проклятуща,Завзятійша од всіх брехух,Олимпська мчалка невсипуща,Крикливійша із щебетух,Прийшла, Юноні розказала,Енея як латинь приймала,Який між ними єсть уклад:Еней за тестя мав Латина,А сей Енея як за сина,І у дочки з Енеєм лад.

58 «Еге! — Юнона закричала. —Поганець як же розібрав!Я нарошно йому спускала,А він і ноги розіклав!Ого! провчу я висікакуІ перцю дам йому, і маку,Потямить, якова-то я.Проллю троянську кров — латинську,Вмішаю Турна скурвасинську,Я наварю їм киселя».

59 І на! через штафет к ПлутонуЗа підписом своїм приказ,Щоб фурію він ТезифонуПослав к Юноні той же час;Щоб ні в берлині, ні в дормезі,І ні в ридвані, ні в портшезі,А бігла б на перекладних;Щоб не було в путі препони,То б заплатив на три прогони,Щоб на Олимп вродилась вмиг.

60 Прибігла фурія із пекла,Яхиднійша од всіх відьом,Зла, хитра, злобная, запекла,Робила з себе скрізь содом.Ввійшла к Юноні з ревом, стуком,З великим треском, свистом, гуком,Зробила об собі лепорт.Якраз її взяли гайдукиІ повели в терем під руки,Хоть так страшна була, як чорт.

61 «Здорова, люба, мила доню, —

Юнона в радощах кричить, —До мене швидче, Тезифоню!» —І ціловать її біжить.«Сідай, голубко! — як ся маєш?Чи пса троянського ти знаєш?Тепер к Латину завітав,І крутить там, як в Карфагені;Достанеться дочці і нені,Латин щоб в дурні не попав.

62 Ввесь знає світ, що я не злобна,Людей губити не люблю;Но річ така богоугодна,Коли Енея погублю.Зроби ти похорон з весілля,Задай ти добре всім похмілля,Хотьби побрали всіх чорти:Амату, Турна і Латина,Енея, гадового сина,Пужни по-своєму їх ти!»

63 «Я наймичка твоя покорна, —Ревнула фурія, як грім, —На всяку хіть твою неспорна,Сама троянців всіх поїм;Амату з Турном я з’єднаюІ сим Енея укараю,Латину ж в тім’я дур пущу;Побачать то боги і люде,Що з сватання добра не буде,Всіх, всіх в шматочки потрощу».

64 І перекинулась клубочком,Кіть-кіть з Олимпа, як стріла;Як йшла черідка вечерочком,К Аматі шусть — як там була!Смутна Амата пір’я драла,Слізки ронила і вздихала,Що Турн-князьок не буде зять;Кляла Лавинії родини,Кляла кумів, кляла хрестини,Та що ж? — проти ріжна не прать.

60 Яга, під пелену підкравшись,Гадюкой в серце поповзла,По всіх куточках позвивавшись,В Аматі рай собі найшла.В стравлену її утробуНаклала злости, мовби бобу;Амата стала не своя;Сердита лаяла, кричала,Себе, Латина проклиналаІ всім давала тришия.

66 Потім і Турна навістилаПресуча, лютая яга;І із сього князька зробилаЕнею лишнього врага.Турн, по воєнному звичаю,З горілкою напившись чаю,Сказать попросту, п’яний спав;Яга тихенько підступилаІ люте снище підпустила,Що Турн о тім не помишляв.

87 Йому, бач, сонному верзлося,Буцім Анхизове дитяЗ Лавинією десь зійшлосяІ женихалось не шутя:Буцім з Лависей обнімався,Буцім до пазухи добрався,Буцім і перстень з пальця зняв;Лавися перше мов пручалась,А послі мов угамовалась,І їй буцім Еней сказав: