Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії

— Маґли й досі нічого не знають про джерело їхніх нещасть, численних втрат і невимовних страждань, — повідомив Кінґслі. — Однак до нас доходять зворушливі й натхненні розповіді про чаклунів і чарівниць, які ризикують життям, захищаючи своїх друзів та сусідів—маґлів, хоч ті часто й гадки про це не мають. Я хотів би закликати всіх наших слухачів наслідувати цей приклад, можливо, захищаючи закляттями—оберегами маґлівські помешкання, розташо вані на вашій вулиці. Завдяки цим простеньким заходам можна буде зберегти не одне невинне життя.

— А що б ти сказав, Рояле, тим слухачам, які скажуть, що в ці небезпечні часи треба керуватися принципом "чаклуни насамперед"? — запитав Лі.

— Я сказав би, що від "чаклунів насамперед" один маленький крок до "чистокровних насамперед", а тоді й до "смер—тежерів", — відповів Кінґслі. — Ми ж усі люди, чи як? Кожне людське життя однаково цінне й варте рятунку.

— Чудові слова, Рояле, я голосуватиму за тебе на посаду міністра магії, якщо цей хаос колись закінчиться, — сказав Лі. — А зараз перед мікрофоном Ромул з його популярною рубрикою "Поттерові друзі".

— Дякую, Річко, —пролунав ще один дуже знайомий голос. Рон хотів щось сказати, але Герміона випередила його своїм шепотом.

— Ми знаємо, що це Люпин!

— Ромуле, чи ти й далі, як і завжди, коли з'являєшся в цій програмі, стверджуєш, що Гаррі Поттер ще живий?

— Так, — рішуче заявив Люпин. — Я не маю ані крихти сумніву, що про його смерть, якби таке сталося, смертежери розтрубили б по всіхусюдах, бо це був би смертельний удар для морального духу тих, хто чинить опір новому режиму.

"Хлопець, що вижив" залишається символом усього, за що ми боремося: тріумфу добра, могутності чистоти, потреби чинити опір.

Гаррі відчув, як його охопила вдячність, змішана з соромом. Невже це означає, що Люпин пробачив йому ті жахливі слова, що зірвалися з його уст під час останньої їхньої зустрічі?

— Ромуле, а що б ти сказав Гаррі, якби знав, що він тебе чує?

— Я сказав би йому, що душею ми всі з ним, — промовив Люпин, а тоді трохи завагався. — І ще я порадив би йому прислухатися до своєї інтуїції, бо вона дуже добра і майже завжди правильна.

Гаррі глянув на Герміону, очі в якої були повні сліз.

— Майже завжди правильна, — повторила вона.

— О, хіба я вам не казав? — здивовано вигукнув Рон. — Білл мені розповідав, що Люпин знову живе з Тонке! І в неї, здається, вже досить великий животик.

— …і наші традиційні новини про тих друзів Гаррі Поттера, що зазнають страждань через вірність йому? —звернувся до Люпина Лі.

— Як уже знають наші постійні слухачі, було ув'язнено ще кількох відвертих прихильників Гаррі Поттера, серед них і колишнього головного редактора "Базікала" Ксенофілія Лавґуда… — повідомив Люпин.

— Принаймні він ще живий! — пробурмотів Рон.

— Ми також дізналися кілька годин тому, що Рубеус Геґ—рід… — троє друзів одночасно охнули, і ледь не прослухали головне, —… відомий лісник у Гоґвортській школі, ледве уник арешту прямо на шкільних угіддях ГЬґвортсу, де він, за чутками, організував у своїй хатині вечірку "Підтримаймо Гаррі Поттера". Проте Геґріда не зуміли затримати, і він зараз, як нам відомо, десь переховується.

— Мабуть, для порятунку від смертежерів непогано мати зведеного брата заввишки п'ять метрів? — спитав Лі.

— Це має свої переваги, — серйозно погодився Люпин. — Хотів би додати, що, захоплюючись у нашій "Поттерварті"

силою Геґрідового духу, ми все ж таки закликаємо навіть найпалкіших прихильників Гаррі не наслідувати Геґрідового прикладу. Проводити вечірки на підтримку Гаррі Поттера за нинішньої ситуації вкрай нерозсудливо.

— Саме так, Ромуле, — погодився Лі, — тому ми закликаємо вас і далі демонструвати свою відданість юнакові із шрамом—блискавкою, слухаючи "Поттерварту"! А тепер переходимо до новин про чаклуна, що виявився не менш невловимим, ніж Гаррі Поттер. Ми його називаємо "Шеф смертежерів", а своїми думками про деякі найбожевільніші чутки, що кружляють довкола його персони, поділиться наш новий кореспондент Гризун.

— Гризун? — перепитав ще один знайомий голос, а Гаррі, Рон і Герміона одночасно вигукнули:

— Фред!

— Ні… чи це Джордж?

— Думаю, що Фред, — підсунувся ближче Рон, а хтось із його братів—близнюків сказав:

— Не буду я Гризуном, і не мрій, я ж тобі казав, що я Рапіра!

— Ой, ну добре. Рапіро, розкажи, як ти сприймаєш різні історії, що їх розповідають про шефа смертежерів?

— Зараз, Річко, розкажу, — відповів Фред. — Як нашим слухачам уже добре відомо (звісно, якщо вони не ховаються на дні ставочка у власному саду чи в іншому подібному місці), обрана Відомо—Ким стратегія перебувати в тіні створює приємну й милу атмосферу загальної паніки. До речі, якщо вірити усім повідомленням про його появи, то виходить, що по країні гасає щонайменше дев'ятнадцятеро

Відомо— Кого.

— Що його, зрозуміло, цілком задовольняє, — додав Кінґслі. — Атмосфера таємничості нагнітає більше жаху, ніж якби він справді з'являвся.