Гепард

Такі листи, як цей, зазвичай закінчуються проханнями пробачити за завдану кривду; мушу, одначе, сказати, що скільки я не шукав у своїй пам'яті, не знаходжу нічого, що б свідчило про те, що я завдав тобі якоїсь шкоди; якщо ж твоя пам'ять підкаже тобі щось, вважай, що це було ненавмисне; в кожному разі я все ж прошу в тебе пробачення.

Хочу також просити тебе, щоб ти доклав зусиль для публікації «Гепарда».

Будь ласка, скажи Джованні, Казіміро та Лучо[8], що я їм дуже і дуже вдячний за прихильність, якою вони постійно обдаровували мене; Ла-П’яна була одною з небагатьох оаз світла під час цих моїх похмурих років; і скажи їм, що я прошу перенести почуття, які вони до мене живили, на тебе і Міреллу.

Прошу тебе, прочитай цей лист Лісі.

Тепер хочу попрощатись, обнімаю тебе і Міреллу з усією моєю любов’ю і висловлюю вам найкращі побажання щастя.

У ті самі травневі дні письменник також склав заповіт. Він був написаний одночасно з листом під назвою:

Остання воля приватного характеру — заповіт — знаходиться в окремому конверті.

Це сердитий текст, написаний людиною, яка знає, що скоро помре.

Я хочу, навіть наполягаю, щоб про мою смерть нікого не повідомляли ні через пресу, ні іншими засобами. Похорон має бути якомога скромніший і в незручний час. Не хочу ніяких квітів і не бажаю, щоб мене супроводжував хто-небудь, крім моєї дружини, мого названого сина і його нареченої.

Бажаю, щоб моя дружина або мій син повідомили листом про мою смерть інженера Ґвідо Лайоло[9] (вул. Еверландіа, 1147, Сан-Паулу, Бразилія). 1 2

Бажаю, щоб було зроблено все можливе для публікації «Гепарда» (дійсний рукопис міститься в товстому зошиті, списаному від руки); звісна річ, це не значить, що мої спадкоємці мають видати його своїм коштом — я б мав це за велике приниження.

Коли його буде опубліковано, належить надіслати по одному примірникові з присвятою кожній із вказаних нижче осіб: пані Іляшенко[10], Лолетті[11], дядькові П’єтро[12], Коррадо Фратта

[13], родині Пікколо, Франческо Аньєлло[14], Франческо Орландо[15], Антоніо Паскваліно[16]та інж. Ґвідо Лайоло, а також адвокатові Боно[17]

, Убальдо Мірабеллі[18]і панові Арідону[19].

Прошу пробачення у всіх тих, кого я міг образити, і від щирого серця заявляю, що пишу це без жодної образи на будь-кого, навіть на тих, хто вельми наполегливо мені шкодив і ображав.

Але заявляю також, що з живих я люблю лише мою дружину, Джо та Міреллу. І прошу якомога краще дбати про Поп[20], до якої я вельми прихилився.

Гадаю, я все сказав: якщо щось і забув, я певен, що мої спадкоємці самі вчинять відповідно до духу цієї моєї останньої волі.

Джузеппе Томазі ді Лампедуза.