Макуха або штрихи до політичного портрета "Блоку Юлії Тимошенко"

Якби міністр внутрішніх справ України на засіданні Ради Національної Безпеки і Оборони України не вдарив мера столиці Л. Черновецького, то чи була б скарга останнього, а відповідно - і підстава для порушення кримінальної справи?

Окрім цих двох диких епізодів, пов'язаних із Ю. Луценком, преса публікувала й інші неприємні для нього речі, які, крім прокуратури, розслідувала ще й парламентська слідча комісія, зокрема щодо наявності ізраїльського паспорта, видачі нагородної зброї, використання службових літаків в особистих цілях.

Якщо Ю. Луценку немає чого боятися, то він мав би добросовісно сприяти прокуратурі і парламентській слідчій комісії, аби довести безпідставність і недостовірність публікацій у пресі. До чого тут заява Кабміну? Я добре знаю, про що пишу, бо маю в цьому власний досвід. Генеральна прокуратура України тричі порушувала кримінальні справи за фактом моєї діяльності. Перший раз - у 1999 p., з приводу виходу книги про Л. Кучму «Свистун, або Чи можна політичного банкрута обирати керівником держави», другий - у 2000 р. з приводу публікації «Оксамитове шахрайство у Верховній Раді України» і третій - із приводу виходу в світ нарису «Нарцис, або Штрихи до політичного портрета Віктора Медведчука». В усіх трьох випадках я добросовісно допомагав слідству. Так допомагав, що слідчі не знали, що робити із наданими мною підтверджуючими матеріалами. Всі три справи навмисно тягнулися роками і були безславно закриті у 2004-2005 pp. за повної відсутності доказів моєї вини та складу злочину. Але ж міністр внутрішніх справ при підтримці уряду міг би надати слідству всі необхідні матеріали, аби пришвидшити справу і закрити її через місяць та показати, що він чистий перед Законом. Чому цього не зробив Ю. Луценко, який невпинно декларує лозунг «Закон один для всіх»?

Юрій Віталійович цих простих правових речей чомусь не робив - він вдався до звинувачень інших: мера Києва Леоніда Черновецького, секретаря Київради Олеся Довгого, керівника Секретаріату Президента України Віктора Балоги і навіть самого глави держави! У дні, коли Генпрокуратура розслідувала його дії, Ю. Луценко зробив гучну заяву для преси про підготовку державного перевороту. І цей справжній маразм міністра внутрішніх справ друкували на перш сторінках бютівські газети у вигляді аншлагів! Та хоч трішки задумайтеся, шановний читачу. Державний переворот - це один із найтяжчих злочинів. Якщо про його підготовку стало відомо міністру внутрішніх справ, то йому не до преси треба апелювати, а негайно вживати заходи з недопущення скоєння злочину, повідомити про це Генеральну прокуратуру, уряд і Президента. А що зробив міністр? Побіг на прес-конференцію. Але хіба за фаховим рівнем, почуттям відповідальності та обов'язку, діловими і моральними якостями Ю. Луценко відповідає високій державній посаді? У зв'язку із цим ще раз наведу оцінку Ю. Луценка його опонентом, народним депутатом України В. Кисельовим: «Я думаю, це людина із серйозним психічним розладом. У Секретаріаті Президента, на засіданні РНБО побити мера столиці нормальна людина не змогла б». Що тут можна заперечити?

А хіба нормальний міністр внутрішніх справ може називати своїх підлеглих міліціонерів «ментами»? Однак це зневажливе і образливе слово, мовлене Ю. Луценком, не раз звучало з екранів телевізорів! Чути таке з вуст міністра мені завжди було неприємно. А членам сімей міліціонерів?

На дострокових виборах у Києві міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко очолював список блоку «НУНС» - він балотувався у депутати міської ради, однак зазнав нищівної поразки - за нього проголосувало виборців менше, ніж число підлеглих йому міліціонерів, які проживають у столиці.

9. Постскриптум

Юрій Луценко, який у 2014 році планує балотуватися у Президенти України (про це він заявив журналові «Кореспондент», №34 за 8 вересня 2007 p., C.20), вже тепер вражає своєю дивовижною безвідповідальністю, примітивною демагогією та катастрофічним браком не лише політичної, а й загальної культури. Про теперішні звитяги Ю. Луценка ми коротенько оповіли. Та чим запам'яталася його минула діяльність? Хіба що цирковими акціями. У 2001 р. він організовував обляпування міністерства внутрішніх справ України курячими яйцями, подав тодішньому міністрові склянку крові. У 2002 році вручив Президенту України Л. Кучмі рогозяні капці… Суцільна клоунада.

Впродовж останніх років український політикум здрібнів до неможливості. За явного браку моральних авторитетів, інтелектуалів і масштабних особистостей у лідери стали пнутися пройдисвіти і клоуни. Саме вони тепер значною мірою і визначають обличчя влади в Україні.

II. Спонсор сателіта

Давид Жванія взяв на себе усі витрати виборчої кампанії.

Юрій Луценко, міністр внутрішніх справ України [176].

1. Політичний інвестор