Читаем Нямлик і Балакуча Квіточка полностью

Виявилося, що це зовсім непроста справа, адже це чарівне морозиво виготовляють лише в одному місці — в цукерні під назвою «ЗАМОРОЖЕНІ ВИТРЕБЕНЬКИ».

Цукерня ця з давніх-давен належала родині Солоденько-Викрутасенків і містилася на горищі старого дерев’яного будиночка, що стояв на околиці міста.

У тому будиночку давно вже ніхто не жив, а до цукерні вчащали лише нямлики-ласуни.

Друзі обережно піднялися по дерев’яних сходах на горище, і Буцик тихенько постукав у двері.

— Пароль! — почувся суворий голос.

— Добродійне морозиво! — озвався нямлик.

Двері повільно відчинилися, і Олянка з подивом побачила велетенський холодильник, всередині якого поралися маленькі сніговички. Біля кожного стояла миска зі снігом, і вони ліпили з того снігу кумедні фігурки.

Тут були снігові зайці й ведмедики, білки й олені, лисиці та їжачки, була навіть родина веселих пінґвінів, побачивши яку, Петро страшенно засмутився.

Сердешний птах згадав про свою дружину та діточок, які сиділи у піратській в’язниці на айсбергу.

— Нам потрібне найчарівніше й найсмачніше добродійне морозиво, — звернувся Буцик до найближчого сніговичка, — бажано шоколадне з карамельною підливою. Мені здається, що пірати найдужче люблять саме таке…

— Замовлення прийнято! — вигукнув сніговий чоловічок, навіть не озирнувшись. Хоча він і так би нікого не побачив — Олянка, нямлик та пінґвін все ще залишалися невидимими.

Повороживши над гіркою зі снігу, сніговичок виліпив піратський корабель із чорним прапором на високій щоглі, з різнокольоровими вітрилами й гарматами.

— Готово! — промовив сніговичок, відсунув порцію чудодійного морозива вбік і почав ліпити наступну снігову фігурку.

Якби в цю мить хтось із людей опинився біля покинутого дерев’яного будиночка, то, напевно, дуже б здивувався. Бо двері цього будиночка відчинилися, і звідти виплив піратський корабель.

— Не можна втрачати ні хвилини! — скомандував Буцик. — Нам слід перенестися в Антарктиду. Тобі, Петре, не звикати до холоду, а ось Олянці доведеться трохи померзнути. А втім, сподіваюся, наша операція буде успішною й триватиме недовго.

— Головне, щоб мама, тато і їхні друзі не здогадалися, хто їх звільнив, — зауважила Олянка.

— І про мою родину прошу не забути, — нагадав пінґвін Петро.

— Полетіли! — вигукнув Буцик, і їх підхопив шалений вихор.

Олянка відчула під ногами твердий рипучий сніг і зрозуміла, що вони прибули на місце. Перед дівчинкою височіла величезна крижана гора, вкрита білим-білим снігом.

— Ось таємний хід всередину айсберґа, — почувся шепіт пінґвіна Петра, — але треба бути дуже обережними. Хоч нас і не видно, але пірати можуть нас почути. А ще у них є собаки-нишпорки, — якщо вони нас унюхають, нам кінець!

— Та годі вам базікати, — розсердився Буцик, — ходімо всередину айсберґа, бо пірати ось-ось можуть нас розсекретити.

— Зараз я зроблю один фокус, — тихенько захихотів Петро.

Олянка почула, як птах кілька разів ударив дзьобом по невеличкій круглій крижинці, схожій на кнопку, що виступала з-під снігу, і збагнула, що вони почали повільно спускатися під землю.

— Це сніговий ліфт, пірати замаскували його так, щоб ніхто з чужих не міг його знайти.

— Цікаво, куди він нас завезе? — спитав нямлик.

— Не хвилюйтеся, я знаю піратські лабіринти, як свої власні ласти.

— А чому ми так довго опускаємося? — запитала Олянка.

— Хіба ти не знаєш? Айсберґ — це льодяна гора, в якої тільки верхівка стирчить з води? Під водою — головна частина цієї велетенської крижини. І на своєму айсберґу пірати можуть мандрувати, куди захочуть. Ніхто не здогадується, що всередині.

— А де вони замкнули наукову експедицію? — запитала Олянка, коли ліфт урешті зупинився, і вони опинилися в довгому крижаному коридорі, освітленому тьмяними лампочками. — Де мої мама і тато?

— Ідіть за мною, — наказав пінґвін і подріботів на своїх коротеньких ніжках до найближчих металевих дверей.

Посеред дверей світилося заґратоване віконце. Коли Олянка припала до віконця, то побачила, що в маленькій кімнатці просто на крижаній підлозі сиділо кілька десятків дуже змерзлих і сумних людей.

Раптом дівчинка не втрималася й зойкнула — вона побачила своїх батьків, що сиділи біля стіни й про щось стиха перемовлялися.

— Ну, нечувайтеся, садюги! — обурився нямлик і відсторонив Олянку від дверей.

Він стиха проказав замовляння — і тієї ж миті у металевих дверях щось голосно клацнуло й вони розчинилися навстіж. Всі, хто сидів у кімнаті, скочили на рівні ноги й кинулися до виходу.

Та варто було звільненим бранцям вискочити в коридор, як здалеку почувся гавкіт та голосні крики, і в кінці крижаного тунелю з’явилися собаки-нишпорки та ціла юрба піратів.

Здавалося, вони ось-ось допадуться до беззбройних людей. Та нямлик плеснув у долоні, і крижана підлога тріснула. Тріщина збільшувалася, збільшуватися, аж урешті крижана гора розкололася навпіл.

— Горе мені, горе! — заридав пінґвін Петро, — моя сердешна дружина й діточки залишилися на тому боці!

— Не хвилюйся, — заспокоїв пінґвіна нямлик, — хоча ти й образив мене, обізвавши хвалькуватим курдупелем, та я не залишу твою родину в біді.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Дочь колдуна
Дочь колдуна

Книги Веры Крыжановской-Рочестер – то волшебное окно, через которое мы можем заглянуть в невидимый для нас мир Тайны, существующий рядом с нами.Этот завораживающий мистический роман – о роковой любви и ревности, об извечном противостоянии Света и Тьмы, о борьбе божественных и дьявольских сил в человеческих душах.Таинственный готический замок на проклятом острове, древнее проклятие, нависшее над поколениями его владельцев, и две женщины, что сошлись в неравном поединке за сердце любимого мужчины. Одна – простая любящая девушка, а другая – дочь колдуна, наделенная сверхъестественной властью и могущая управлять волей людей. Кто из них одержит верх? Что сильнее – бескорыстная любовь или темная страсть, беззаветная преданность или безумная жажда обладания?

Вера Ивановна Крыжановская , Вера Ивановна Крыжановская-Рочестер , Свен Грундтвиг , Сергей Сергеевич Охотников

Фантастика / Фантастика для детей / Ужасы / Ужасы и мистика / Сказки народов мира
Алиса и крестоносцы
Алиса и крестоносцы

В книгу вошли четыре повести Кира Булычева: «Алиса и крестоносцы», «Золотой медвежонок», «Дети динозавров» и «Гость в кувшине».В первой повести Алиса Селезнева вместе со своими друзьями отправляется на машине времени в средневековый Иерусалим во времена крестоносцев, где ее ожидают опасные приключения.Во второй повести Алиса в космическом зоопарке Космозо знакомится с необыкновенным золотым медвежонком, привезенным с далекой планеты. Но на самом деле это пушистое чудо оказалось совсем не тем безобидным существом, которым его считали Алиса и ее школьные друзья…Но на этом приключения не кончаются, и Алисе с верным другом Пашкой Гераскиным в третьей повести еще придется побывать на далекой планете Стеговии, где изменился климат и наступает ледниковый период. Там они встретятся с давними врагами — космическим пиратами Крысом и Весельчаком У.А в последней повести сборника к Алисе прибудет гость в кувшине, который окажется самым настоящим джинном из эпохи легенд. И за месяц, который он пробыл в гостях у Алисы, с ним и многочисленными друзьями Алисы произойдет немало забавных историй.В издании воспроизводятся 109 иллюстраций самого известного иллюстратора Кира Булычева — Евгения Мигунова.

Евгений Тихонович Мигунов , Кир Булычев

Фантастика для детей / Детская фантастика / Книги Для Детей