Нунчі. Корейське мистецтво емоційного інтелекту

У моїй уяві Емілі так і залишилася чотирирічним дівчам, я геть забула, що тепер вона вже майже підліток. А жоден підліток не дозволить нікому побачити себе у в’язаному шалику.

Шарлотта не мусила писати мені: «Я показала Емілі світлину, яку ти надіслала, і вона сказала: “Та ви що, подуріли?!”» Виховання не дозволило їй створити незручну ситуацію. Моє завдання полягало в тому, щоб зрозуміти її натяк. Якби я наполягла й подарувала Емілі шалик, то змусила б цю нещасну дитину вдягати шарф щоразу, коли ми бачимося, і це було б просто нестерпно для неї. (Порада всім, хто захоплюється рукоділлям: мені боляче це писати, але, будь ласка, користуйтеся нунчі, коли даруєте людям створені вами речі. Інакше ви покладете на них обов’язок демонструвати всім ваші витвори!)

Люди можуть навіть не помічати, що ви якнайкраще користуєтеся нунчі. Це добра ознака того, що ви стаєте справжнім майстром.

Нунчі й рідні, або Як за допомогою нунчі пережити свята

Кожен має потенційно конфліктні теми в спілкуванні з родичами — одним або кількома. Надзвичайно складно змінити характерні прояви спілкування з людиною, яку ви дуже давно знаєте. Навіть коли всі вже подорослішали та сформувалися, якщо в когось у вдачі — кислоти, а в когось — луги, завжди є ризик вибуху. Ви не в змозі змінити властиві вашим характерам особливості, але з певним досвідом можете застосовувати нунчі, щоб пом’якшити конфлікт.

По-перше, не брешіть собі: ви точно знаєте, яка болюча тема викличе сварку з рідними чи коханими, оскільки, імовірно, уже тисячу разів сперечалися з цього приводу. Скористайтеся нунчі, щоб передбачити наближення вибуху раніше, ніж усі інші, і цього разу вчиніть інакше. Дійте інакше знову і знову, доки це не стане звичкою. Будь ласка, не поводьтеся як герой давньогрецької трагедії. Ви можете розірвати замкнене коло. Ви не приречені вічність боротися, ставши іграшкою в руках богів. Мій психотера­певт говорить: «Ви не мусите приходити на кожен бій, на який вас викликають».

Коли йдеться про взаємини з рідними, ваше нунчі має переважно зосереджуватися на вас. Можливо, ви вдаєтеся до старих токсичних моделей поведінки, які завжди призводять до тих самих мерзенних наслідків? Наприклад, чи не намагаєтеся ви щоразу перебрати на себе роль посередника, примушуючи рідних, які посварилися, «помиритися й обійнятися»? Якщо це так, запитайте в себе, навіщо ви це робите та які ваші мотиви? Будьте чесними із собою. Можливо, вам так подобається перебувати в центрі уваги, що ви готові підставитися під удари під час сварки? Або в сім’ї ви завжди були «святим» і тепер намагаєтеся відповідати очікуванням рідних? Замислившись над цим питанням, ви можете зрозуміти, що поводилися правильно. Але, принаймні, вибирайте роль усвідомлено, а не автоматично, ніби застрягли в нескінченному запрограмованому циклі.

Дозволю собі висловити непопулярну точку зору: якщо ви опинилися в соціальних стосунках, які вимагають надлюдського рівня нунчі з вашого боку, хай про кого б ішлося — про колег, друзів, кохану людину чи родичів, варто замислитися над тим, щоб назавжди розірвати ці стосунки. Нунчі — обмежений ресурс, так само як гроші чи енергія. Якщо ви постійно витрачаєте його для поліпшення ситуації, поліпшити яку просто неможливо, виявиться, що вам не вистачає ресурсів на інші сфери життя.

Місіс Ремзі як взірець тактовного нунчі

Приклад майже непомітного, мовчазного застосування нунчі справжнім майстром — це вчинки місіс Ремзі з роману Вірджинії Вулф «До маяка». Вона неперевершена господиня, але не тому, що підтримує захопливі розмови чи пригощає гостей коктейлем за власним рецептом. Місіс Ремзі знає: щоб кімната сповнилася любові та сміху, треба запалити свічки. Їхнє світло всіх зближує. Кімната чарівним чином змінюється, сварки вщухають, виникає відчуття теплоти та близькості. Дисгармонія в будинку й поза ним ніби зникає: «Якось раптово всі відчули переміну, неначе це все відбувалося насправді й вони бенкетують у якійсь улоговині, на острові; неначе об’єдналися гуртом проти зовнішньої плинності»[46]

.

Можливо, ви пригадуєте когось схожого на місіс Ремзі, хто з’являвся у вашому житті чи й досі є у вашому оточенні? Закладаюся, що так. А якщо ні — можливо, місіс Ремзі — це ви? Цим одним вчинком запалювання свічок місіс Ремзі змінює атмосферу в приміщенні — і стає кращою дружиною, матір’ю, господаркою та другом. І все це — без жодного слова.

На вчинок, аналогічний до цього запалювання свічок, здатні й ви, хай ким би ви були: бідним чи багатим, представником культурної більшості чи меншості, носієм привілеїв чи ні, людиною з гетеросексуальною чи гомосексуальною орієнтацією, чоловіком, жінкою чи будь-ким на шкалі співвідношення маскулінності й фемінності.