Нунчі. Корейське мистецтво емоційного інтелекту

Ласування може призвести до балачок. Це добре. З цих розмов ви можете дізнатися, що у Хелен десять собак, які обожнюють саме такі ласощі, Шивон найбільше подобаються цукерки з вишнями, Джулі все життя дотримується суворої дієти, а мама Девіда — бельгійка. Для звичайної людини це беззмістовна балаканина. Для майстра нунчі порожніх балачок не існує — усе це цінні дані, і неважливо, потрібні вони вам чи ні.

Крім того, ви зможете визначити, про що саме ваші колеги наразі думають. Скористайтеся цією миттю, щоб придивитися: може, хтось утомлений, хтось розлючений, хтось гарячково набирає повідомлення в смартфоні, а хтось ніколи не бере ласощі, коли роздратований вами. Застосуйте отримані дані, щоб змінити перебіг наради, надайте особливої уваги тим, кому вона зараз потрібна. Якщо здається, що хтось відволікається, поцікавтеся думкою цієї людини, щоб повернути її думки до теми наради. Наради, яку скликали ви.

У будь-якому разі було б увічливо пригостити запрошених. Згадайте про правило нунчі № 5: «Правила етикету існують не без підстав». Іноді ці правила можуть відігравати певною мірою макіавеллівську роль, наприклад задля здобуття контролю над нарадою.

Якщо участі в нараді від вас не очікують, скористайтеся цією чудовою нагодою, щоб використати нунчі й поспостерігати. Навіть якщо ви ненавидите наради, почніть відвідувати й ті з них, участь у яких «не обов’язкова» (якщо робочий графік вам це дозволяє). На таких нарадах ви отримаєте вдесятеро більше даних про ваших колег, ніж на тих, де ви в центрі уваги.

Після висловлювання чиїх ідей усі присутні починають схвально кивати? Чиї ідеї ніколи не знаходять підтримки? Чи немає серед колег двох, які постійно сперечаються одне з одним, хай про що б ішлося? Чи немає когось, кому завжди вдається переконати співробітників, і якщо є, то як саме ця людина цього досягає? Чи в тих, до кого завжди дослухаються, краща постава, ніж у інших? Може, вони розмовляють повільніше? Або вони, вочевидь, використовують нунчі — наприклад, відповідають на будь-які негативні ознаки в мові тіла співробітників так: «Мені дуже цікава ваша думка».

Помічайте подібні подробиці, і ви дізнаєтеся про політику компанії значно більше, ніж з особистих розмов із кожним окремим співробітником щодо всього, що відбувається у фірмі.

Спостерігайте й дослухайтеся, дослухайтеся, дослухайтеся. Два ока, два вуха, один рот.

Нунчі та спілкування на роботі

Наступного разу, коли у вас на роботі влаштують вечірку чи корпоратив, спробуйте ось що: зайшовши в кімнату, зупиніться біля дверей, перш ніж почати говорити з кимось. Уважно придивіться до кімнати загалом, ніби потім вам потрібно буде її намалювати. Хто присутній, де вони стоять? Чи можете ви пояснити їхню поведінку на основі того, що знаєте про них? Можливо, мова їхніх тіл свідчить про інші ієрархічні відносини, ніж ви могли б передбачити на основі штатного розпису? Хто тиняється біля стола з їжею? Хто кружляє навколо випивки? Хто тримається ближче до шефа?

Проаналізувавши ситуацію в приміщенні, ви дізнаєтеся про атмосферу в компанії значно більше, ніж з опису фірми на сайті.

Як попросити про підвищення зарплати

Теа зайшла до керівниці свого відділу, пані Балакухи, щоб попросити про більшу зарплату. Їй уже запропонували підвищення, але нова зарплата ще не обговорювалася.

Як скаже вам будь-який досвідчений перемовник, варто дізнатися, про який діапазон ідеться, перш ніж називати конкретну суму. Це означає, що потрібно використовувати правило нунчі № 4: «Ніколи не нехтуйте змогою помовчати». Якщо ви просто слухатимете, співрозмовник сам скаже вам усе потрібне, перш ніж ви запитаєте його про це.

З попереднього спостереження за поведінкою пані Балакухи Теа знає, що та просто не може помовчати. Якщо в кімнаті запанує тиша, пані Балакуха почуватиметься змушеною заповнювати її звуками власного голосу. Тож Теа просто сіла за стіл і сказала: «Я хотіла б поговорити про зміни в моїй зарплаті у зв’язку з нещодавнім підвищенням».

Після цього вона замовкла — і Балакуха змушена була якось заповнити тишу: «Я розумію, ви засмучені, що торік ми не проіндексували вам плату на три відсотки у зв’язку з підвищенням споживчих цін».

Теа насправді й гадки не мала, про що говорить Балакуха. Але мовчала далі. Звісно ж, її керівниця вимушена була базікати.

«Що ж, я розумію, — продовжила вона (ще раз наголошую: Теа не промовила жодного слова, вона навіть не знала про своє право на індексацію). — Індексація за два роки мусила б призвести до підвищення заробітної плати на шість відсотків, але чи можемо ми говорити про щось більше?»

Теа мовчала. «Я маю на увазі, — не змовкала Балакуха, — що не зможу гарантувати вам шестизначну суму чи щось таке, це на двадцять п’ять відсотків більше, ніж у співробітника з найвищою заробітною платнею у вашій команді!»