Нунчі. Корейське мистецтво емоційного інтелекту

Одна з причин, чому я написала цю книгу, полягає в тому, що більшість книг-порадників, здається, пропонують не надто дієву, на мій погляд, «допомогу». Доволі часто поради в таких книжках ґрунтуються на засаді: «З вами все має бути гаразд, щоб ви добре почувалися». Знаєте, як, наприклад, пишуть: «Полюбіть себе, інакше ніхто вас не полюбить»? Це що, шантаж? Чому б тоді не сказати читачам, щоб вони всі себе повбивали, та й годі?

Щоб використовувати нунчі собі на користь, геть не обов’язково, щоб з вами все було гаразд. Це одна з його найважливіших переваг. Нунчі допоможе вам незалежно від того, хто ви — володар світу, найжалюгідніша людина чи хтось на шкалі між двома цими крайнощами. Власне, коли вам дуже кепсько, нунчі працює якнайкраще — пам’ятайте, це «перевага небораки».

Утім, вам треба відкрити свій розум для нунчі — звернутися до усвідомлення ситуації, яке ви вже маєте та яке може вам допомогти.

Я кажу вам про це, виходячи зі свого доволі болючого досвіду: мені довелося вчитися на власних помилках, коли я не покладалася на нунчі.

Колись я була змушена лікуватися від соціального тривожного розладу, тому чудово розумію, як соціальні фобії можуть псувати декому життя. На жаль, соціальний тривожний розлад — одна з хвороб, у разі яких стовідсотково ефективний засіб лікування — відмова від спілкування з людьми — непрактичний і недоцільний. Іноді люди мріють стати заможними, щоб уникати спілкування, але потім розуміють, що успіх призводить до протилежного наслідку.

Проте якщо ви саме так ставитеся до людей, навіщо зосереджуватися на них? Хіба це допоможе, якщо проблема саме в них?

Дійсно, певною мірою проблема в них, але для майстра нунчі вони водночас є й розв’язанням цієї проблеми. Точніше, розв’язання — це зміна ставлення до них.

Тут можна знову пригадати стоїків: треба зосереджуватися на тому, що ви можете контролювати, тобто на власних думках і діях.

Будь-хто, від релігійних лідерів до психотерапевтів, скаже, що найкращий нефармакологічний засіб лікування депресії — це допомога іншим людям. Цей же принцип можна застосовувати й у разі соціального тривожного розладу: найкращий нефармакологічний засіб — це нунчі. Ви можете скористатися силою нунчі, щоб спрямувати енергію не на власний дискомфорт, а на своє оточення.

Буддисти вважають тривожні розлади проявом «мавпячого мозку». Уявіть своє хвилювання як розсмикану галасливу мавпочку, якої ви не можете здихатися, оскільки вона становить частину вашої психіки. Якщо намагатися подолати мавпу чи закувати її в кайдани, вона розлютиться й галасуватиме ще більше. Утім, ви можете жбурнути їй абищо, що її відволікатиме: «Нумо, хапаймо це, мавпочко! Молодець, розумако моя!» Можливо, і не варто промовляти це вголос, особливо якщо ви в залі ООН і збираєтеся проголошувати промову чи перебуваєте в подібній ситуації, але ви зрозуміли, у чому полягає моя ідея.

Буддисти також уважають, що можна відволікти мавпу, змусивши її зосередитися на диханні. Тож коли ви відчуваєте панічну атаку, намагайтеся дихати глибоко та спокійно. Пам’ятайте, наступні декілька хвилин ви мусите лише спостерігати за навколишнім світом. «Ми лише спостерігачі, мавпочко».

Якщо напад тривоги починається під час розмови з кимось, згадайте правило нунчі № 1 і звільніть свій розум. Не думайте про те, яке враження ви справите на співрозмовників. Уважно проаналізуйте їхню поведінку, наче вам заплатили за написання розлогого звіту про цих людей у стилі Шерлока Голмса. Подумки робіть нотатки: можливо, ваш співрозмовник засапався? Якщо це так, чи страждає він від астми? Або просто не у формі? А може, він нервується, як і ви! Помітили пляму на плечі? Можливо, це немовля зригнуло? Уявіть собі цю жінку з плямою на плечі в кімнаті з дитиною. Як вона перевдягає маля? Який вигляд має її кімната у вашій уяві: чи оформлено її в рожевих, блакитних або ґендерно-нейтральних тонах? Вимальовуючи в усіх подробицях світ свого співрозмовника, ви можете дійти хибних висновків, але наразі це не має значення, оскільки цієї миті ви намагаєтеся відволіктися від власних емоцій і послабити тривожність. Якщо присутність людей усе ще гнітить вас, не зосереджуйтеся на окремих співрозмовниках. Згадайте, що одиниця обліку нунчі — це приміщення. Погляньте на себе ніби збоку, уявіть кімнату, де ви спілкуєтеся з кимось, як полотно, схоже на величезні, на всю стіну зображення коронацій чи пікніків у музеях.

Знаю, коли ось-ось почнеться панічна атака через думки про потребу спілкування, яке спричинить значні наслідки, поради на кшталт «заспокойте свій розум» або «зосередьтеся на інших» викликають лише сарказм: «Овва, дякую, я зцілився!» І ви маєте рацію. Проте повірте, коли я кажу, що нунчі допоможе вам упоратися з найнеприємнішими ситуаціями у вашому житті, якщо ви зможете відволіктися від себе.