Принц Ґаллії

Біля самої мети цієї короткої подорожі Ернан раптом зупинився й міцніше стиснув Філіпову руку, закликаючи до цілковитої тиші. Філіп передав цей сигнал Бланці й нашорошив вуха. З ґалереї, що починалася попереду них, дедалі виразніше долинав шум кроків.

— Він? — прошептав Філіп, а про себе подумав: „Занадто рано. Невже він щось запідозрив?“

Ернан тихо засичав і підштовхнув Філіпа з Бланкою до неглибокої ніші в стіні прямо навпроти дверей Жоанниних покоїв. Всі троє сховалися в ній і, затамувавши подих, чекали подальшого розвитку подій.

Незабаром з-за рогу з’явилася чоловіча постать, також без свічки, і, крадькома, попрямувала в їхній бік.

„Боже! — подумав Філіп. — Який він здоровенний! Та він однією рукою може скрутити їй шию… Хто ж це, хай йому біс?!“

Не помітивши засідки, незнайомець зупинився перед Жоанниними дверима і легенько штовхнув їх. Двері подалися й відчинилися майже безшумно. Здоровань задоволено промуркотів і ввійшов до передпокою. Та не встиг він узятися за ручку дверей, щоб закрити їх за собою, як Ернан з тихою ґрацією пантери вискочив з ніші і накинувся на нього.

Ніякої боротьби не було. Незнайомець був такий приголомшений блискавичним і, головне, безшумним нападом ззаду, що навіть не намагався чинити опір. Однією рукою обхопивши його за тулуб, а іншою затиснувши йому рота, Ернан неголосно кинув через плече:

— До мене, друзі. І закрийте двері. Але тихіше.

Не зчиняючи зайвого шуму, Філіп та Бланка ввійшли до передпокою.

— Чудово, — пошепки промовив Філіп, зачиняючи двері. — Ніякого переполоху. Коли це не той, на кого ми чекали…

— Той, той, — упевнено відповів Ернан. — Он як тремтить увесь! Та, на жаль, це не ґраф Біскайський.

Ернан підійшов до дверей, що вели всередину покоїв, і вже збирався постукати в них, аж це вони самі розчинилися, і на порозі з’явилася ґрафівна Жоанна. Вона була одягнена так само, як Бланка, тобто в довгий пеньюар.

— Панове!… Кузино!…

— Вибачте, що турбуємо вас, пані, — сказав Ернан. — Але ми вам декого привели. Відступіть, будь ласка. — І він заштовхнув незнайомця в невеличку, добре освітлену віталеньку.

— Річарде! — тихо скрикнула Жоанна. — Ви!…

— Овва! — вражено мовив Філіп, ввійшовши вслід за Бланкою та Ернаном до кімнати. — Це ж Річард Гамільтон!

— Ну так, — прохрипів барон, насилу переводячи подих; своїми залізними обіймами Ернан ледве не задушив його. — Я не розумію, панове…

— Ага, ви не розумієте! — саркастично обізвався Шатоф’єр. — Він, бачте, не розуміє! То, може, пояснимо йому, друзі? Пояснимо цьому доблесному і шляхетному лицареві, нащо він глупої ночі потай пробирався в покої дами?

Жоанна густо зашарілася й опустила очі.

— Це вас аж ніяк не обходить, пане ґрафе, — огризнувся Гамільтон. — Це моя особиста справа.

— Ваша особиста справа, подумати тільки! А те, що ви хотіли зробити з пані Жоанною, теж ваша особиста справа?

Жоанна пронизливо зойкнула і поточилася. Гамільтон прожогом кинувся до неї і дбайливо всадив її в крісло.

— Замовкніть, негіднику! — гримнув він, грізно виблискуючи очима. — Думайте, що кажете!

— Що?! Це я негідник? — обурився Ернан, але тут Філіп, тихо сміючись, поклав йому руку на плече.

— Заспокойся, друже, ти помилився. Ти навіть не уявляєш, як ти помилився! Барон ніякий не злочинець — він коханець.

— Га?! — промовила Бланка, зачудовано дивлячись на Жоанну.

Та ще більше зніяковіла і глибше втиснулася в крісло. Гамільтон знову зблиснув очима.

— Ви занадто цікаві, панове!

— Заспокойтеся, бароне, — примирливо сказав Філіп. — Не кокоштеся. Повірте, ми й у гадці не мали втручатися в ваші особисті справи.

Він підсунув ближче два крісла, в одне з яких сіла Бланка, а сам влаштувався в іншому. Тим часом Ернан з полегшеним зітханням розвалився на сусідній канапі.

— То ось на який сюрприз натякала Гелена, — задумливо промовила Бланка, поглядаючи то на пригнічену Жоанну, то на вкрай збудженого Гамільтона. — Нівроку гарний сюрприз!… Ви що, бароне, всерйоз розраховуєте одружитися з кузиною?

Гамільтон побуряковів. Він все ще стояв біля Жоанниного крісла; його руки судорожно стислися в кулаки.

— Пані, — з гідністю заговорив він. — Я справді небагатий, до того ж для вас я чужинець, варвар. Але мій рід в знатності нічим не поступається вашому. Гамільтони — один з найдревніших і наймогутніших кланів у Шотландії, а мої предки по матері…

— Припиніть, Річарде! — зупинила його Жоанна, трохи опанувавши себе. Потім вона спрямувала на Бланку рішучий погляд своїх великих карих очей і сказала: — Так, кузино, я вийду за нього заміж. Хочете ви цього чи ні, але ми одружимося. І можете називати наш шлюб як завгодно — хоч мезальянсом, хоч…

Ернан делікатно прокашлявся:

— Панове, дами! Боюся, зараз не час обговорювати ці проблеми. Пані, — звернувся він до Жоанни. — Я хотів би поставити вам кілька питань, досить делікатних питань, і, повірте, дуже важливо, щоб ви відверто відповіли на них. Це важливо передусім для вас.

— Га? — спантеличено промовила Жоанна і запитливо глянула на Бланку.

Бланка кивнула:

— Так, кузино, це дуже важливо.

— Але я нічого не розумію…