Садок вишневий коло хати

Ой три шляхи широкіїДокупи зійшлися.На чужину з УкраїниБрати розійшлися.Покинули стару матір.Той жінку покинув,А той сестру. А найменший —Молоду дівчину.Посадила стара матиТри ясени в полі.А невістка посадилаВисоку тополю.Три явори посадилаСестра при долині...

А дівчина заручена —Червону калину.Не прийнялись три ясени,Тополя всихала,Повсихали три явори,Калина зов’яла.Не вертаються три брати.Плаче стара мати,Плаче жінка з діточкамиВ нетопленій хаті.Сестра плаче, йде шукатиБратів на чужину...А дівчину зарученуКладуть в домовину.Не вертаються три брати,

По світу блукають,А три шля[хи] широкіїТерном заростають.

[Між 17 квітня і 19 травня 1847,

С.-Петербург]

VIII

Садок вишневий коло хати,Хрущі над вишнями гудуть,Плугатарі з плугами йдуть,Співають ідучи дівчата,А матері вечерять ждуть.Сем’я вечеря коло хати,Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,А мати хоче научати,Так соловейко не дає.Поклала мати коло хатиМаленьких діточок своїх;Сама заснула коло їх.Затихло все, тілько дівчатаТа соловейко не затих.

[Між 19 і 30 травня 1847,

С.-Петербург]

«Думи мої, думи мої,..»

Думи мої, думи мої,Ви мої єдині,Не кидайте хоч ви мене

При лихій годині.Прилітайте, сизокриліМої голуб’ята,Із-за Дніпра широкогоУ степ погулятиЗ киргизами убогими.Вони вже убогі,Уже голі... Та на воліЩе моляться Богу.Прилітайте ж, мої любі,Тихими речамиПривітаю вас, як діток,І заплачу з вами.

[Друга половина 1847,

Орська кріпость]

N. N.