Садок вишневий коло хати

Тричі крига замерзала,Тричі розтавала,Тричі наймичку у КиївКатря проводжалаТак, як матір; і в четвертийПровела небогуАж у поле, до могили,І молила Бога,Щоб швиденько верталася,Бо без неї в хатіЯкось сумно, ніби матиПокинула хату.Після Пречистої в неділю,Та після першої, ТрохимСтарий сидів в сорочці білій,В брилі на призьбі. Перед нимЗ собакою онучок грався,А внучка в юпку одягласьУ Катрину і ніби йшлаДо діда в гості. ЗасміявсьСтарий і внучку привітав,

Неначе справді молодицю:«А де ж ти діла паляницю?Чи, може, в лісі хто одняв?Чи попросту — забула взяти?..Чи, може, ще й не напекла?Е, сором, сором, лепська мати!»Аж зирк — і наймичка ввійшлаНа двір. Побіг стрічатиЗ онуками свою Ганну.«А Марко в дорозі?» —Ганна діда питалася.«В дорозі ще й досі».«А я ледве додибалаДо вашої хати,Не хотілось на чужиніОдній умирати!Коли б Марка діждатися...Так щось тяжко стало!»І внучатам із клуночкаГостинці виймала:І хрестики, й дукачики,Й намиста разочок

Яриночці, і червонийЗ фольги образочок,А Карпові соловейкаТа коників пару,І четвертий уже перстеньСвятої ВарвариКатерині; а дідовіІз воску святогоТри свічечки; а МарковіІ собі нічогоНе принесла: не купила,Бо грошей не стало,А заробить не здужала.«А ось ще осталосьПівбубличка!»Й по шматочкуДітям розділила.

VII

Ввійшла в хату. КатеринаЇй ноги умилаЙ полудновать посадила.

Не пила й не їлаСтара Ганна.«Катерино!Коли в нас неділя?»«Післязавтра».«Треба будеАкафіст найнятиМиколаєві святомуЙ на часточку дати;Бо щось Марко забарився...Може, де в дорозіЗанедужав, сохрань Боже!»Й покапали сльозиЗ старих очей замучених.Ледве-ледве всталаІз-за стола.«Катерино!Не та вже я стала:Зледащіла, не здужаюІ на ноги встати.Тяжко, Катре, умиратиВ чужій теплій хаті».

Занедужала небога.Уже й причащали,Й маслосвятіє служили, —Ні, не помагало.Старий Трохим по надвір’ю,Мов убитий, ходить.Катерина ж з болящоїІ очей не зводить;Катерина коло неїІ днює й ночує.А тим часом сичі вночіНедобре віщуютьНа коморі. БолящаяЩодень, щогодиниЛедве чути питається:«Доню Катерино!Чи ще Марко не приїхав?Ох, якби я знала,Що діждуся, що побачу,То ще б підождала!»

VIII