Смарагдова книга

— А от я б не робив, — сказав Рафаель, мигцем зиркнувши на свої шкарпетки, потупцяв на місці й подивився на дорогу. — Мої нерви напружені. Раніше, у метро, я був упевнений, що нас переслідують. А Вартові цілком логічно могли б нишком спостерігати за кожним нашим кроком. І якщо хтось такий раптом з’явиться тут і захоче відібрати в нас хронограф, я ж навіть не зможу врізати йому ногою, бо стою тут у самих шкарпетках.　

— Він трохи параноїк, — прошепотіла мені Леслі.　

— Я все чув, — буркнув Рафаель. — І це неправда, просто я… обережний.　

— Не можу повірити, що я справді це роблю, — мовив Ґідеон і напнув собі на спину наплічник Леслі, куди перед тим поклав усе для щеплення. — Це порушує усі дванадцять Золотих правил одночасно. Давай, Ґвен, ти перша.　

Я стала навколішки поруч із ним і посміхнулася. Він відмовився стрибати в зеленому шматті вісімнадцятого століття, хоча я намагалася втовкмачити йому, що Джеймс злякається, угледівши нас у звичайному одязі. Чи гірше того — він не сприйме нас серйозно.　

— Спасибі, що робиш це заради мене, — промовила я і встромила палець в отвір під рубіном.　

— Та годі вже, — буркнув Ґідеон, а потім його обличчя роз чинилося перед моїми очима. Коли я знову побачила його чітко, то зрозуміла, що стою в купі мокрого листя й каштанів. Я підвелася і поклала черевики Рафаеля точно на те місце, де опинилася.　

Дощ лив як з відра, навколо не було ані лялечки. Тільки самотня білочка шаснула на дерево і допитливо позирала на нас звідти.　

Ґідеон приземлився поруч і озирнувся навсібіч.　

— Ну що ж… — зітхнув він, витираючи з обличчя краплі дощу. — Я б сказав, це ідеальна погода для щеплення проти віспи.　

— Давай сховаємося в цій купі листя, — запропонувала я і, вхопивши його за руку, мерщій потягнула за собою.　

Він пручався.　

— Але ми маємо лише десять хвилин, — нагадав він. — І якщо за цей час він не з’явиться, ми повернемося назад до черевиків Рафаеля.　

— Гаразд, — кивнула я.　

На цей час уже стояв міст через вужчу частину озера, хай і геть не такий, яким його знала я. На повороті заторохкотів ридван. З іншого боку до нас бадьоро наближався самотній вершник. На попелястому жеребці.　

— Це він! — вигукнула я і схвильовано йому замахала. — Джеймсе! Я тут!　

— Може, він тебе не бачить? — загадався Ґідеон.　

Джеймс, на якому було пальто з кількома окремими комірцями і щось на кшталт ріжкатого капелюха, з якого стікав цівками дощ, зупинив коня за кілька метрів од нас. Його очі пильно оглянули моє мокре волосся до плечей та просочений дощем одяг, а потім він так само обдивився і Ґідеона.　

— Ви торгуєте кіньми? — недовірливо запитав він, поки Ґідеон порпався в наплічнику Леслі.

— Ні, він — лікар! — сказала я. — Принаймні скоро ним стане. — Я побачила, що Джеймсові очі зупинилися на наплічнику. Там значився напис «Hello Kitty must die»[67] — Ох, Джеймсе, я так тішуся, що ти прийшов, — заторохтіла я. — У таку негоду, та й взагалі — я не все сказала вчора на балу. Словом, я хочу захистити тебе від однієї хвороби, яку ти підхопиш наступного року і від якої, на жаль, ти помреш. Твоя хвороба називається віспа, або ряба смерть, як на неї ще кажуть. Я призабула, від кого ти вхопиш ту заразу, але це неважливо. Гарна новина полягає в тому, що в нас є те, що захистить тебе від неї. — Я бадьоро глянула на нього. — Усе, що ти маєш зробити, — це злізти з коня і засукати рукав, і ми тобі це вколемо.　

Поки я виголошувала свій монолог, очі Джеймса дедалі розширювалися. Гектор (це ошатний красень) нервово позадкував.　

— Це просто нечувано! — скрикнув Джеймс. — Ви викликали мене до парку, щоб змусити вжити якісь підозрілі ліки й повірити в якусь сумнівну байку? А ваш супутник скидається на справжнього бандита, якогось опришка та й годі. — Він відгорнув пальто, щоб ми побачили шпагу при його боці. — Хочу вас застерегти! Я озброєний і добре захищаюсь!　

Ґідеон зітхнув.　

— Ох, Джеймсе, ну послухай мене! — Я підійшла ближче і взяла Гектора за вуздечку. — Я просто хочу тобі допомогти, але часу обмаль. Тож, будь ласка, злізь із коня і скинь пальто.　

— Я цього не робитиму! — обурився Джеймс. — Нашу розмову закінчено. Геть з дороги, дивна дівчино! Сподіваюся, це остання наша зустріч! Ану геть!　

Він уже зібрався втікати, аж тут Ґідеон кинувся на нього і зірвав з коня.　

— У нас нема часу на такі витівки, — пробурчав він, заламавши Джеймсу обидві руки за спину.　

— Рятуйте! — верещав Джеймс, звиваючись, наче вугор. — Бандити! На мене напали!　

— Джеймсе! Це для твого ж добра, — запевнила його я, але він зиркав на мене так, ніби я була самим дияволом. — Ти цього не знаєш, але… ми з тобою друзі там, звідки я є. Дуже добрі друзі!　

— Рятуйте! Тут божевільні! На мене напали! — горлав Джеймс, відчайдушно дивлячись на Гектора.　

Проте сірий кінь не мав ані найменшого бажання ставати дибки. Замість героїчно кинутися прямо на нас, кінь опустив голову і заходився мирно пастися.　

— Я не божевільна, — намагалася пояснити я. — Я…　

— Просто помовч і забери в нього шпагу, бандитко Ґвен! — нетерпляче перебив мене Ґідеон. — І дай мені шприц та ампулу з наплічника.