Тарас Шевченко - крестный отец украинского национализма

Вот пример извращенной логики. Как можно любить Украину и проклинать источник ее бытия? Что за бессмыслица? Святые отцы еще в первые века христианства изображали отношение человека и Бога в виде окружности. Точки окружности символизируют людей, а ее центр - Бога. Очевидно, что любая точка существует только благодаря центру. Вот так же любой человек своим бытием обязан Богу. Поэтому первая заповедь христианина - любовь к Богу, а вторая - любовь к ближнему. И вот приходит человек, который якобы так любит Украину (а это меньше одного процента окружности), что ради нее проклянет Господа Вседержителя (центр окружности). Это все равно, что любить желуди и подрывать корни дуба, с которого они падают. Этим и занимался наш кобзарь в течение всей жизни.

І. Обвиняется Господь Бог

Да существует ли Он для Шевченко вообще?

…НемаГоспода на небі!А ви в ярмі падаєтеТа якогось раюНа тім світі благаєте?Немає! немає!Шкода й праці… (1844)Не завидуй же нікому,Дивись кругом себе:Нема раю на всій землі,Та нема й на небі… (1844)

Итак, рая нет. Но Бог все-таки существует (как это возможно - пойми, кто сможет!). И Он объявляется сообщником человеческих преступлений. Логика простая: "Каин убил Авеля. Кто виноват? Правильно: Создатель". Железная логика (или скорее дубовая?).

В 1844 году Шевченко пишет:

 Пошлем душу аж до Бога; Його розпитати,

 Чи довго ще на сім світі Катам панувати? Чи Бог бачить із-за хмари Наші сльози, горе… Може й бачить, та помага, Як і оті гори…

Через год продолжает:

 Не нам на прю з тобою стати! Не нам діла твої судить! Нам тільки плакать, плакать, плакать, І хліб насущний замісить Кровавим потом і сльозами. Кати знущаються над нами, А правда наша п'яна спить. Коли вона прокинеться? Коли одпочити Ляжеш, Боже утомлений?

 І нам даси жити!

Постепенно Господь превращается в главного обвиняемого:

Боже! Боже! Даєш волюІ розум на світі,Красу даєш, серце чисте…Та не даєш жити. (1847)

Всеведущий поучает Создателя:

Бог не знає, що дієтьсяВ нас на Україні.А я знаю…

Помещики грешат напропалую,

А Бог куняє. Бо се було б дивно,Щоб чути, бачить - і не покарать.Або вже аж надто долготерпеливий…А Бог хоч бачить, та мовчить,Гріхам великим потурає…

Шевченко проклинает людей, проклинает Бога и обвиняет в этом… Его же:

Чому Господь не дав дожить

Малого віку у тім раю.Умер би, орючи на ниві,Нічого б на світі не знав.Не був би в світі юродивим,Людей і Бога не прокляв!

Богоискательство продолжается:

Шукаю Бога, а находжуТаке, що цур йому й казать… (1848)… талану Господь не дав…А може, й дав, та хтось украв,І одурив Святого Бога. (1849)… Не благай, бо пропадеМолитва за Богом.Не поможе милий Боже,Як то кажуть люди…… Нема словВ далекій неволі!Немає слов, немає сльоз,Немає нічого.

Немає навіть кругом тебеВеликого Бога! (1850)

И, тем не менее, без Него не обойтись. Иначе некого будет обвинять:

Бо без твоєї, Боже, воліМи б не нудились в раї голі.А може й сам на небесиСмієшся, батечку, над намиТа може, радишся з панами,Як править миром!…… Звичайне, радость та хвала!Тобі, єдиному, святому,За дивнії твої діла!Отим-бо й ба! Хвали нікому,А кров, та сльози, та хула,Хула всьому! Ні, ні, нічогоНема святого на землі…Мені здається, що й самогоТебе вже люди прокляли!

Шевченко констатирует, что теперь хвалить Бога для него не свойственно: