Українська байка

Якось Собака, Вовк  да ще шкодливий Кіт — Міщани, той  з села,  той  з гаю чи й з рокіт,В товаришство зі Львом-вельможей поєднались, Єдиностайне так  собі  обов’язались,Щоб рівні  всіх були  — чи шкода, чи й бариш; Ніхто  б собі  не бгав  од зября в долю  більш. Якось Олень попавсь Собаці у тенета.І, сподіваючись і шкурки, і бенкета, Шамнула звати  всіх,  і Лев ділить  прибіг.Що  всіх четвірка їх,Лев зараз  зрахував  на кігтях  без помилкиЙ  здобичу розідрав на стільки.

Взяв  кращую собі  із головою часть.— Се мні,  — казав, — я Лев,  за те ж і маю  власть; І об сьому  ні слова;Другую  чверть  уловаБеру  собі  ж за те, що  я між  васІ всіх звірей грізніший; До третьої  всім  зась!..Чи  чули?  Се за те, як  бачте,  я міцніший, Хто дужчий, той  і прав.А сей  шматок четвертий Чи  тілько  б хто зайняв, Той  буде сам  пожертий.

ВОВК ДА ЯГНЯ

Із рудки  прудкої Ягнятко воду пив.Злий Вовк  натщесерце побачив те з кущівІ баки  визвірив — шукав  якой придиркиДа клами цокотав, завив  на його  з гірки:— Ледащо!  Як  ти смів  мні  водопій мутить? На  капость? Га? На  глум!Щоб як  не дати  пить!Постій! Ось  я тобі,  лукавий враг  незбожний.— Змилуйся, пан  вельможний! — Ягня  йому  в одвіт.  —Я ниже  пана  пив;  ізвольте розсудить:

Багно против води  чи може  бак  носиться?— Глянь, миршаве, й воно  ще дума оправдиться, А прошлий рік  мене  ти лаяло  при  всіх.— Я! Прошлий рік! А як  се лучитися мало, Коли ще прошлий рік,  крив  біг,Мене й на світі  не бувало, Бо  я сосу  ще мать.Се свідками могтиму доказать.— Брехня! Коли ж не ти,  дак,  певно, се твій  брат!— А брата  я не маю.— Ти знов  почав  брехать!.. Я время утрачаю,

Я чую вже  давно, що  вся  твоя  сім’я, Собаки, вівчарі, ви всі мене  б примилиДа в ложці  б утопили. Живцем із’їли!Всіх більше  ти! Ось  яЗадам тобі,  моєму  лиходію!  —Да бідного вхопив за шию,В ліщину одімчав, там  без суда й позвівЙого із’їв.Хіба не те ж у нас?  Хто міщний да багатий, Той  прав;  а неборак хоч прав, да винуватий.

ПІВЕНЬ ДА ЛИСИЦЯ