Українська байка

Один  старий моторний ПівеньВ обід  у зній  забравсь далеко від жилля,Сів  одпочить на дуб в тіні  проміж гілля. Підкралася Лиса  (лукавий звіку  злидень). І каже  з ласкою, стончивши голосок:

— Здоров був,  серденько, добрий день! Спустись, родинонько, до мене  на часок; Чи  чув? В нас  з дробиной це згода  вже  із тиждень? Я ж се на радощах прибігла повістить. Одложмо колотню да нум  по-братськи жить;

Спустися, братику, я тебе  поцілую.— О,  поздоров тебе,  мій  любий брат,  гаразд, — Їй  Півень одвічав. — Я дуже згоді  рад,Спасеть тебе  за добру  вість  такую!.. Зараз... А глянь же,  глянь, якая  пиль  курить!

Се,  мабуть, ще гонці  сей  мир  благовістить... Ні,  бачу,  се хорти  з ошийником на шиї. Пожди же,  я спущусь, чого  тебе  барить!— Прощай! — Лиса  на те. — Мні  треба  йти  борзієЩе  дробини оповіщать. —

Да в гай  чимдуж навскоки Пустилась утікать.А Півень ошукав, вхопившися за боки, Над  ляком хитрої  узявся реготать...Як  любо  брехуну  брехнею одвертать!

ЖІНКИ ДА ТАЙНА