Unknown

Петерсон.Ох, ви про цю дівчину з газети? Не рад­жу вам розраховувати на її допомогу. Ви — в наших ру­ках, Макаров.

Андрій. Це я знаю, сер... Одного лише я не знаю: чого ви викликали мене сюди?

Петерсон.В кожному разі не на те, щоб попроща­тися з вами. Я хочу дати вам, Макаров, ще один шанс.

Андрій. Я слухаю.

Петерсон.Мені відомо, що ви займались тут агі­тацією за повернення «ді-пі» на батьківщину та що ви вжили в цій справі ряд конкретних заходів.

Андрій (підняв голову). Ах, ось що!

Петерсон.

Я знаю також, що ви за пашою спиною склали список бажаючих повернутись та зібрали і деяку кількість підписів. Так?

А н д р і й. Я не знаю закону, який би забороняв це робити, сер.

Петерсон.Крім писаних, є ще неписані закони, мій дорогий Макаров. Спираючись на ці неписані зако­ни, я можу вас розчавити, як черв’яка.

Пущений рукою Петерсона, срібний ангел затанцював на

ялнпці. Петерсон підходить до стола і ховає до шухляди

револьвер Боба.

Андрій. Я вже переконався в цьому, сер.

Петерсон.Тим краще. Отже, можемо заграти з ва­ми у відкриті карти. Куди ви поділи цей список, Макаров?

Андрій. Список? Значить, не знайшли... не зна­йшли...

Петерсон.Що ви хочете цим сказати?

Андрій. Я хочу цим сказати, що ви не знайшли йо­го, дарма що... вбили Анну.

Петерсон.Макаров!.. Я вам не раджу перетягати струну. Вона й так уже натягнута вами через край. Я вас ще раз питаю: де список? (Пауза.) Я вас востаннє питаю.

Андрій. Він — у Мюнхені.

Петерсон(вдарив кулаком по столу). Брешете!

Андрій. Я... відправив його до радянської місії.

Петерсон.В який спосіб? Коли?

А н д р і й. За кілька годин... перед смертю Анни.

Петерсон.Прокляття!.. Якщо це правда, Мака­ров, то я не дав би вже й зламаного цента за ваше життя.

Андрій. А я вас і не прошу! Тепер я знатиму при­наймні, за віщо гину.

Петерсон(дивиться на Андрія так, немов побачив його перший раз у житті). Цікаво! За віщо ж?

Андрій. За те, за що загинула Анна,

за те, за що загинула під Севастополем ціла моя рота, за те, за що пішли на електричний стілець Сакко і Ванцетті!

Петерсон.Ви помиляєтесь, Макаров! Справа ви­глядає значно гірше. Ви підете на шибеницю лише за грабунок і за вбивство переміщений Анни Робчук!

Андрій. Ні, майоре! В це вже ніхто не повірить. Навіть кат.

Петерсон.Знову цей тон! Макаров, Макаров! Завт­ра я вам надішлю місцеві газети. В них ви прочитаєте докладний опис заподіяного вами злочину. Вашого ж го­лосу ніхто не почує. Від вас відвернуться навіть ті, що досі вірили вам.

Андрій. Кажете... вони відвернуться?

Петерсон.Вони вже відвернулись від вас, Андрію Макаров...

Т о м виткпув з-за дверей голову.