Unknown

Ревізіоністські прагнення виселених німців терміново вимагали організаційного оформлення. З цією метою па­па призначає спеціального посланця в особі єпископа Фердінанда фон Лімбурга. Після одержання детальних інструкцій єпископ приступає до праці. Він засновує спеціальну раду, що відає справами «біженців», та за­кликає вступати в її члени всіх осіб німецької національ­ності, які проживали до 1945 року на території Польщі, Чехословаччини, Угорщини і Югославії. В «день німе­цького католицизму» ця рада виступить на повний го­лос з ревізіоністськими вимогами.

Підготовка до «дня німецького католицизму» трива­ла недовго. Вже на початку вересня минулого року від­бувся в Майнці «72-й з’їзд німецьких католиків» при величезному зборищі вірних, які складались цього разу переважно з колишніх штальгельмівців *, штурмовиків, есесівців та їх подруг. Як і слід було чекати, Пій XII вшанував з’їзд своїм радіопосланням, яке є першою од- вертою спробою реабілітації нацизму засобами, запози­ченими у покійного раба божого Йозефа Геббельса.

«Рівно сто років тому,— сказав найблаженніший, не­двозначно натякаючи на «Комуністичний маніфест»,— на нашій землі був кинутий лозунг: «Насильне пова­лення існуючого соціального ладу». На жаль, цей ло­зунг здійснено сьогодні серед нас у величезних масшта­бах і з вини жахливого фатуму. Ваші зруйновані міста являють собою красномовний символ цих результатів».

«Розправившись» таким чином з марксизмом і пе­рекинувши на робітничий клас відповідальність за ви­кликану фашизмом війну, найсвятіший дає своїм, обіле­ним уже паче снігу, слухачам зрозуміти, що він буде до­магатися їх повторного озброєння:

«Проблеми спасіння душ в сучасному і майбутньому можуть бути розв’язані лише з труднощами, якщо в розпорядження католицької церкви не буде надано, в більшій мірі, ніж у минулому, світської допомоги».

Папський виступ викликав бажаний ефект: при­страсті учасників з’їзду розпалились до білого жару. Охоплені прагненням реваншу, оратори виступали з таким войовничим завзяттям, що, здавалося, настали часи другого пришестя

Адольфа Гітлера. Коли ж з’їзд приймав резолюцію з вимогами «справедливості» для німецьких «переміщенців» зі Сходу, голосуючі звичним рухом піднесли руки, піднесли їх під таким кутом, під яким колись на нюрнберзьких з’їздах вони вітали свого біснуватого фюрера.